назвисько

ІМ'Я́ (особиста назва людини та тварини), ІМЕ́ННЯ (ЙМЕ́ННЯ), НАЙМЕ́ННЯ, НАЙМЕНУВА́ННЯ, НА́ЗВИСЬКО розм.; КЛИ́ЧКА (у тварин). За мостом наздогнала її (Килину) машина і її покликали на ім'я (Є. Гуцало); Є в Києві чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожум'яка (казка); Була там молодичка, Саломея наймення їй, — покинула дітей і чоловіка (Леся Українка); Маю труднощі при перевірці, як котра дитина називається. Інші бачу назвиська в метриці, а зовсім інші жінки дають (Уляна Кравченко); Катерина Мироненко чистить і полірує до мармурового блиску попелясту сименталку на кличку Дрофа (І. Волошин). — Пор. 1. на́зва.

НА́ЗВА (словесне позначення кого-, чого-небудь), НАЙМЕНУВА́ННЯ, НАЙМЕ́ННЯ поет., ІМ'Я́ уроч., поет., НА́ЗВИЩЕ розм., НА́ЗВИСЬКО розм. (Величко:) Підсудний, подайте назву розвідок на записці (О. Довженко); Коли прикордонник, читаючи документи Черниша, перепитав найменування частини, сержант.. обернувся до Черниша (О. Гончар); Коли ж ти (сонце) гаснеш і тікаєш від мене — творю твою подобу, даю наймення їй "ідеал" (М. Коцюбинський); Крик жовтих довгоносих птиць, На ім'я невідомих (М. Рильський); В стіні розвороття для брами, так самої нема, лиш діра та назвище зосталось (А. Свидницький); Ось так почався його перший день у селі з дивним назвиськом Великі Стави (В. Большак). — Пор. 1. ім'я́.

ПРІ́ЗВИСЬКО (найменування, яке дається людині крім справжнього прізвища та імені й указує на якусь її рису), НА́ЗВИСЬКО, ПРОЗВА́ННЯ, ПРІ́ЗВИЩЕ рідше, ПРИ́КЛАДКА зневажл., ПРО́ЗВИСЬКО діал., ПРО́ЗВИЩЕ діал., НА́ЗВА діал., ПО́РЕКЛО діал.; КЛИ́ЧКА розм. (часто конспіративне); ПСЕВДОНІ́М (перев. авторський знак, яким користується письменник, актор тощо замість власного прізвища). Діда Олофіра по-вуличному прозивали Царком. Це прізвисько лишилося за Строкатим здавна (О. Донченко); В школі мені дали назвисько — зоолог, бо природничі науки найбільше цікавили мене (О. Копиленко); — Це той розбійник, на прозвання Мороз (С. Васильченко); Лазар ненавидів тюремного смотрителя, якому тюрма дала прізвище "морда" (М. Коцюбинський); Прозвисько "цвіркун" дуже личило Ганнусі (О. Копиленко); Ніхто у всій школі не мав стільки прозвищ, як присадкуватий, кругловидий Василь Грищук (С. Васильченко); Васька Соломін на пароплаві відзначався тим, що.. завжди виступав з пропозиціями. Йому навіть кличку дали Васька Пропозиціонер (М. Трублаїні); Вони працювали кореспондентами Н-ської армійської газети і підписували свої спільні твори псевдонімом Чайка (Ю. Яновський).

ПРІ́ЗВИЩЕ (найменування особи, набуте при народженні або шлюбі, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість), ПРІ́ЗВИСЬКО рідше, ІМ'Я́ рідше, НАЙМЕ́ННЯ розм., НА́ЗВИСЬКО розм., ПРОЗВА́ННЯ заст., НА́ЗВИЩЕ діал., ПО́РЕКЛО діал. Він.. знав напам'ять прізвища всіх президентів і прем'єр-міністрів (Ю. Андрухович); Аж у саме знадобіддя проїздив тудою випадком із свого маєтку один пан, на прізвисько Перікон да Візальго (переклад М. Лукаша); І в Будинку металургів, і приїжджі горожани знають його під цим іменем: дід Нечуйвітер, гроза браконьєрів (О. Гончар); Прозивався він Василь Невдачливий, чи, пак, наймення йому було Думенко, а по-вуличному його дражнили: "невдачливий" (Грицько Григоренко); Сільського дяка було порекло Микитейчук (Г. Хоткевич).