1. Словник української мови в 11 томах

назвисько

НА́ЗВИСЬКО, а, с. Назва, яка дається людині, крім її власного імені, і відбиває яку-небудь властиву їй рису характеру, діяльності, зовнішності; прізвисько.

В школі мені дали назвисько — зоолог, бо природничі науки найбільше цікавили мене (Коп., Навколо полум’я, 1961, 54);

// розм. Ім’я людини.

Маю труднощі при перевірці, як котра дитина називається. Інші бачу назвиська в метриці, а зовсім інші жінки дають (У. Кравч., Вибр., 1958, 395);

// розм., рідко. Те саме, що на́зва 1.

Я зразу побачив, що в їй [сумці] найбільше було друкованого паперу, один аркуш з наштемпельованим назвиськом палати (Сам., II, 1958, 313);

— Родом ми, з Підгарського району з хутора "Америка". А так, "Америка". Таке назвисько давно закріпилось за нами… (Цюпа, Назустріч.., 1958, 421).

Одне́ на́звисько — те саме, що Одна́ на́зва ( див. на́зва).

Глянеш на той капелюх — сміх і горе. Одне назвисько. Засмальцьований від поту, облізлий, одним словом — ганчірка (Цюпа, Назустріч.., 1958, 351).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. назвисько — на́звисько іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. назвисько — -а, с. Назва, яка дається людині, крім її власного імені, і відображає яку-небудь властиву їй рису характеру, діяльності, зовнішності; прізвисько. || розм. Ім'я людини. || розм., рідко. Те саме, що назва 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. назвисько — НА́ЗВИСЬКО, а, с. Назва, яка дається людині, крім її власного імені, і відбиває яку-небудь властиву їй рису характеру, діяльності, зовнішності і т. ін.; прізвисько. В школі мені дали назвисько – зоолог, бо природничі науки найбільше цікавили мене (О. Словник української мови у 20 томах
  4. назвисько — на́звисько 1. прізвище (ст): Наше назвисько було вже доволі знане, і це було для нашого інституту певною реклямою, коли там був не хто інший, але ще й ... Шухевич (Шухевич); Але щойно як до Львова приїхав в 1926... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. назвисько — сама́ (ті́льки) на́зва, ірон. Щось або хто-небудь не відповідає тому, що має бути насправді. — Хіба це реферат? Сама тільки назва. Недоладний набір цитат (З журналу). одне́ на́звисько. Глянеш на той капелюх — сміх і горе. Одне назвисько. Фразеологічний словник української мови
  6. назвисько — ІМ'Я́ (особиста назва людини та тварини), ІМЕ́ННЯ (ЙМЕ́ННЯ), НАЙМЕ́ННЯ, НАЙМЕНУВА́ННЯ, НА́ЗВИСЬКО розм.; КЛИ́ЧКА (у тварин). За мостом наздогнала її (Килину) машина і її покликали на ім'я (Є. Словник синонімів української мови