1. Словник української мови в 11 томах

назвище

НА́ЗВИЩЕ, а, с.

1. розм. Те саме, що на́зва 1.

Я списав усі назвища хатні, господарські, назвища одежі, посуду, страви і знайшов мало слів, не схожих з українськими (Н.-Лев., II, 1956, 410);

На проталинах такі гостюють зграї [птахів], що навіть Родіон.. їм назвища не знає… (Рильський, Поеми, 1957, 257).

2. діал. Прізвище.

Занотувавши назвище хазяїна, Тихович каже циганові копати абиякий кущ (Коцюб., І, 1955, 210);

Хлопці запримітили, що на згадку цього назвища [Рібенгольц] його обличчя поблідло (Фр., VI, 1951, 187).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. назвище — на́звище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. назвище — -а, с. 1》 розм. Те саме, що назва 1). 2》 діал. Прізвище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. назвище — НА́ЗВИЩЕ, а, с. 1. розм. Те саме, що на́зва 1. Я списав усі назвища хатні, господарські, назвища одежі, посуду, страви і знайшов мало слів, не схожих з українськими (І. Словник української мови у 20 томах
  4. назвище — НА́ЗВА (словесне позначення кого-, чого-небудь), НАЙМЕНУВА́ННЯ, НАЙМЕ́ННЯ поет., ІМ'Я́ уроч., поет., НА́ЗВИЩЕ розм., НА́ЗВИСЬКО розм. (Величко:) Підсудний, подайте назву розвідок на записці (О. Словник синонімів української мови
  5. назвище — На́звище, -ща, -щу; -звища, -вищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. назвище — I. Назвище, -ща с. Названіе. --------------- II. Назвище нар. 1) Сверхъ, свыше. Два клубки підкання пішло назвище од основи. Конст. у. 2) Болѣе, чѣмъ нужно. Желех. Словник української мови Грінченка