назвище
НА́ЗВИЩЕ, а, с.
1. розм. Те саме, що на́зва 1.
Я списав усі назвища хатні, господарські, назвища одежі, посуду, страви і знайшов мало слів, не схожих з українськими (І. Нечуй-Левицький);
В стіні розвороття для брами, та самої нема, лиш діра та назвивище зосталось (А. Свидницький);
На проталинах такі гостюють зграї [птахів], що навіть Родіон .. їм назвища не знає... (М. Рильський);
// Прізвисько, назвисько.
Ще часом назвище йому давали: Шрама: Була на лисині йому при ямі яма (М. Рильський).
2. діал. Прізвище.
Занотувавши назвище хазяїна, Тихович каже циганові копати абиякий кущ (М. Коцюбинський);
Хлопці запримітили, що на згадку цього назвища [Рібенгольц] його обличчя поблідло (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- назвище — на́звище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- назвище — -а, с. 1》 розм. Те саме, що назва 1). 2》 діал. Прізвище. Великий тлумачний словник сучасної мови
- назвище — НА́ЗВА (словесне позначення кого-, чого-небудь), НАЙМЕНУВА́ННЯ, НАЙМЕ́ННЯ поет., ІМ'Я́ уроч., поет., НА́ЗВИЩЕ розм., НА́ЗВИСЬКО розм. (Величко:) Підсудний, подайте назву розвідок на записці (О. Словник синонімів української мови
- назвище — На́звище, -ща, -щу; -звища, -вищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- назвище — НА́ЗВИЩЕ, а, с. 1. розм. Те саме, що на́зва 1. Я списав усі назвища хатні, господарські, назвища одежі, посуду, страви і знайшов мало слів, не схожих з українськими (Н.-Лев., II, 1956, 410); На проталинах такі гостюють зграї [птахів], що навіть Родіон.. Словник української мови в 11 томах
- назвище — I. Назвище, -ща с. Названіе. --------------- II. Назвище нар. 1) Сверхъ, свыше. Два клубки підкання пішло назвище од основи. Конст. у. 2) Болѣе, чѣмъ нужно. Желех. Словник української мови Грінченка