назвище
на́звище
-а, с.
1》 розм. Те саме, що назва 1).
2》 діал. Прізвище.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- назвище — на́звище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- назвище — НА́ЗВИЩЕ, а, с. 1. розм. Те саме, що на́зва 1. Я списав усі назвища хатні, господарські, назвища одежі, посуду, страви і знайшов мало слів, не схожих з українськими (І. Словник української мови у 20 томах
- назвище — НА́ЗВА (словесне позначення кого-, чого-небудь), НАЙМЕНУВА́ННЯ, НАЙМЕ́ННЯ поет., ІМ'Я́ уроч., поет., НА́ЗВИЩЕ розм., НА́ЗВИСЬКО розм. (Величко:) Підсудний, подайте назву розвідок на записці (О. Словник синонімів української мови
- назвище — На́звище, -ща, -щу; -звища, -вищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- назвище — НА́ЗВИЩЕ, а, с. 1. розм. Те саме, що на́зва 1. Я списав усі назвища хатні, господарські, назвища одежі, посуду, страви і знайшов мало слів, не схожих з українськими (Н.-Лев., II, 1956, 410); На проталинах такі гостюють зграї [птахів], що навіть Родіон.. Словник української мови в 11 томах
- назвище — I. Назвище, -ща с. Названіе. --------------- II. Назвище нар. 1) Сверхъ, свыше. Два клубки підкання пішло назвище од основи. Конст. у. 2) Болѣе, чѣмъ нужно. Желех. Словник української мови Грінченка