назвисько

сама́ (ті́льки) на́зва, ірон. Щось або хто-небудь не відповідає тому, що має бути насправді. — Хіба це реферат? Сама тільки назва. Недоладний набір цитат (З журналу). одне́ на́звисько. Глянеш на той капелюх — сміх і горе. Одне назвисько. Засмальцьований від поту, облізлий, одним словом — ганчірка (І. Цюпа).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

назвисько — на́звисько іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
назвисько — -а, с. Назва, яка дається людині, крім її власного імені, і відображає яку-небудь властиву їй рису характеру, діяльності, зовнішності; прізвисько. || розм. Ім'я людини. || розм., рідко. Те саме, що назва 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
назвисько — НА́ЗВИСЬКО, а, с. Назва, яка дається людині, крім її власного імені, і відбиває яку-небудь властиву їй рису характеру, діяльності, зовнішності і т. ін.; прізвисько. В школі мені дали назвисько – зоолог, бо природничі науки найбільше цікавили мене (О. Словник української мови у 20 томах
назвисько — на́звисько 1. прізвище (ст): Наше назвисько було вже доволі знане, і це було для нашого інституту певною реклямою, коли там був не хто інший, але ще й ... Шухевич (Шухевич); Але щойно як до Львова приїхав в 1926... Лексикон львівський: поважно і на жарт
назвисько — ІМ'Я́ (особиста назва людини та тварини), ІМЕ́ННЯ (ЙМЕ́ННЯ), НАЙМЕ́ННЯ, НАЙМЕНУВА́ННЯ, НА́ЗВИСЬКО розм.; КЛИ́ЧКА (у тварин). За мостом наздогнала її (Килину) машина і її покликали на ім'я (Є. Словник синонімів української мови
назвисько — НА́ЗВИСЬКО, а, с. Назва, яка дається людині, крім її власного імені, і відбиває яку-небудь властиву їй рису характеру, діяльності, зовнішності; прізвисько. В школі мені дали назвисько — зоолог, бо природничі науки найбільше цікавили мене (Коп. Словник української мови в 11 томах