назвати

назива́ти / назва́ти ре́чі їх (свої́ми, вла́сними, спра́вжніми і т. ін.) імена́ми. Говорити про кого-, що-небудь прямо, відверто, недвозначно і т. ін., не добираючи делікатних слів чи виразів. Він саме оповідав тепер подробиці любовних своїх авантюр, називаючи речі їх іменами (Г. Хоткевич); — Ви ображаєте мене, молодий чоловіче! — Зовсім ні. Я називаю речі своїми іменами (В. Речмедін).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. назвати — назва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. назвати — див. називати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. назвати — НАЗВА́ТИ див. назива́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. назвати — НАЗВА́ТИ (дати кому-, чому-небудь назву, ім'я), НАЙМЕНУВА́ТИ, ПРОЗВА́ТИ розм., НАРЕКТИ́ заст., уроч., поет., ПОЙМЕНУВА́ТИ заст.; ОХРЕСТИ́ТИ (дати комусь ім'я під час обряду хрещення; розм. — дати кому-, чому-небудь назву взагалі). — Недок. Словник синонімів української мови
  5. назвати — НАЗВА́ТИ див. назива́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. назвати — Назвати, -ся см. навивати, -ся. Словник української мови Грінченка