налучатися
НАГОДИ́ТИСЯ (прийти, прибути куди-небудь, з'явитися десь непередбачено, випадково, але до речі, вчасно або навпаки — не до речі для того, до кого хтось прийшов, кому хтось зустрівся), НАХОПИ́ТИСЯ розм.; ТРА́ПИТИСЯ, ПІДВЕРНУ́ТИСЯ розм., НАВЕРНУ́ТИСЯ розм., НАЛУЧИ́ТИСЯ розм. рідше (випадково, несподівано). — Недок.: нахопля́тися, трапля́тися, підверта́тися, наверта́тися, налуча́тися. Тимка стало тягнути вниз, і хто його знає, чим би це все закінчилось, та нагодився на ту хвилю Джмелик на човні (Григорій Тютюнник); Дав мені один пан у пику, а я причинив двері, щоб свідки не нагодилися, та й наклав йому здачі (Л. Яновська); — Цитьте-но, цитьте, Іванихо! ..А то тут, знаєте... пани... ще хто нахопиться, буде й мені й вам (Леся Українка); Тут самим нічого їсти, а, борони боже, трапиться гість, тоді чим хоч приймай (М. Коцюбинський); — Отак закінчить (секретар) з одним, а тут і хтось інший уже підвернеться. От вам і пропав обід, уже вечерять пора... (В. Кучер); Підождім трохи, може, хто навернеться (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. насти́гнути.
Значення в інших словниках
- налучатися — налуча́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- налучатися — -аюся, -аєшся, недок., налучитися, -чуся, -чишся, док., розм. 1》 Випадково з'являтися, приходити, заходити і т. ін. 2》 Націлюватись на кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- налучатися — НАЛУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЛУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. 1. Випадково з'являтися де-небудь, приходити, заходити і т. ін. кудись. Обступили [собаки] її кругом і, не налучись на той час дід Улас, певно, розірвали б (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- налучатися — НАЛУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЛУЧИ́ТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. 1. Випадково з’являтися, приходити, заходити і т. ін. Обступили [собаки] її кругом і, не налучись на той час дід Улас, певно, розірвали б (Мирний, IV, 1955, 238). Словник української мови в 11 томах