1. Словник синонімів української мови

намова

ДОМО́ВЛЕНІСТЬ, УМО́ВА, ЗМО́ВА рідше, УГО́ДА (ВГО́ДА), ЗЛА́ГОДА, УСТАНО́ВА розм., НАМО́ВА розм., ЗМО́ВКА розм. рідше, ВИМО́ВА діал. По всіх питаннях було досягнуто домовленості (А. Головко); (Кость:) Зробім таку умову: через сім років з'їхаться нам усім до свого села (С. Васильченко); — Хоче садівник з тобою змову мати, то як собі хоче! (І. Франко); — Що за кара Господня. Не ходи, не грюкай, не дихай, не співай, не випивай! Не було такої угоди (О. Довженко); Марії він ні в чому не перечив, по добрій вгоді вони розділилися господарством (С. Чорнобривець); — Маєте з війтом добру злагоду чинити (Г. Хоткевич); — У нас така установа: все, що добув, на рівні часті паювати (Панас Мирний); Без слів, без намови, очі їх стрілись.. і уста простяглися до уст (М. Коцюбинський); У нас була змовка наперід, то й пішли вдвох красти (Словник Б. Грінченка); П'є пляшку пива без склянки, а як одним душком не вип'є, то поставить літру горілки. Хто має поставити, якби Краньцовський випив, на це не було вимови (Лесь Мартович). — Пор. до́гові́р, домо́витися.

НА́КЛЕП (неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити кого-, що-небудь), ПО́КЛЕП рідко; ОБМО́ВА, НАГОВІ́Р, НАМО́ВА перев. мн. (несправедливе звинувачення в чому-небудь); ІНСИНУА́ЦІЯ книжн. (злісний наклеп, перев. у пресі, офіційних висловлюваннях); ПА́СКВІЛЬ (про твір наклепницького характеру). — Ні на кого наклепу не звели (батьки), ні обмови, вуста свої ніякою брехнею не опоганили... (О. Гончар); Хіба не бува на чоловіка наговорів (Г. Квітка-Основ'яненко); Земвідділівська молодь не боялася ніяких чисток, отож.. не звертала на ті намови (щодо Сеспеля) ніякісінької уваги (Ю. Збанацький); — Я позачергово вимагаю слова, щоб дати відсіч на.. ці жалюгідні інсинуації (Ю. Шовкопляс); — Панове. Сьогодні уночі якась злочинна рука насмілилася в наших стінах наклеїти пасквіля на пана Бублика і пана Сокола (Я. Качура). — Пор. наші́птування.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намова — намо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. намова — Підмова; (дія) намовляння, підбурювання, підбивання, підмовляння, підштрикування, під'юджування; ЖМ. домовленість; мн. НАМОВИ, наклеп; умовляння. Словник синонімів Караванського
  3. намова — див. наклеп; порада Словник синонімів Вусика
  4. намова — -и, ж. 1》 Підбурювання, підмовляння до яких-небудь учинків, дій і т. ін. 2》 перев. мн. Те саме, що наклеп. 3》 перев. мн. Те саме, що умовляння. 4》 розм. Домовленість, умова про що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. намова — НАМО́ВА, и, ж. 1. Підбурювання, підмовляння до яких-небудь учинків, дій і т. ін. – А те, що мене злі душі ошукували, обдирали.., се, небого, все були твої намови (І. Франко); Все допитувався [панотець], з чиєї намови хотів війт йому картки помішати? (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. намова — Намо́ва, -ви; -мо́ви, -мо́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. намова — НАМО́ВА, и, ж. 1. Підбурювання, підмовляння до яких-небудь учинків, дій і т. ін. Все допитувався [панотець], з чиєї намови хотів війт йому картки помішати? (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  8. намова — Намова, -ви ж. 1) Наущеніе, внушеніе, подговоръ, подстрекательство. То намова доконче була, бо він сам не годен те зробити. Камен. у. з намови. По наущенію. 2) Уговоръ, соглашеніе. У нас з ним була намова спалить того за те, що обіжав. Екатер. г. ум. Словник української мови Грінченка