напереміну
НАВПЕРЕМІ́ННО (чергуючись, змінюючи один одного або замінюючи одне одним), НАВПЕРЕМІ́НУ (НАПЕРЕМІ́НУ) рідше, ПОПЕРЕМІ́ННО, ПО ЧЕ́РЗІ, НАВПЕРЕМІ́Н розм., НАПЕРЕМІ́НКУ (НАВПЕРЕМІ́НКУ) розм., НАВПЕРЕМІ́НКИ розм. Бійці довбали навперемінно, лупаючи стіну все глибше (О. Гончар); Біля грубки навпереміну працював Іван Пісня з Сашком Ковалем (Ю. Збанацький); Бачила (Маруся) все, що діялося доокола, — і стид, і жах поперемінно стискали їй серце (Г. Хоткевич); Мисливці по черзі вартували вовків (М. Трублаїні); Маяк навперемін кладе на море то червону, то зелену смугу (Ю. Яновський); Копронідос наливав чарки наперемінку то вином, то наливкою, то горілкою (І. Нечуй-Левицький); Марилька.. плакала і сміялась навперемінку (Ірина Вільде); Покуривши, знов стали за ковадла, знов загехкали молотами навперемінки (О. Гончар). — Пор. впере́між.
Значення в інших словниках
- напереміну — наперемі́ну прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- напереміну — навпереміну, присл., розм. Те саме, що наперемінку, навперемінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напереміну — НАПЕРЕМІ́НУ, НАВПЕРЕМІ́НУ, присл., розм. Те саме, що наперемі́нку, навперемі́нку. То зима, то літо чергувалися напереміну, а з ними чимраз нові утіхи (Н. Кобринська); Біля грубки навпереміну працював Іван Пісня з Сашком Ковалем (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
- напереміну — НАПЕРЕМІ́НУ, НАВПЕРЕМІ́НУ, присл.. розм. Те саме, що наперемі́нку, навперемі́нку. То зима, то літо чергувалися напереміну, а з ними чимраз нові утіхи (Кобр., Вибр., 1954, 29); Біля грубки навпереміну працював Іван Пісня з Сашком Ковалем (Збан., Єдина, 1959, 218). Словник української мови в 11 томах