1. Словник української мови в 11 томах

напереміну

НАПЕРЕМІ́НУ, НАВПЕРЕМІ́НУ, присл.. розм. Те саме, що наперемі́нку, навперемі́нку.

То зима, то літо чергувалися напереміну, а з ними чимраз нові утіхи (Кобр., Вибр., 1954, 29);

Біля грубки навпереміну працював Іван Пісня з Сашком Ковалем (Збан., Єдина, 1959, 218).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напереміну — наперемі́ну прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. напереміну — навпереміну, присл., розм. Те саме, що наперемінку, навперемінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напереміну — НАПЕРЕМІ́НУ, НАВПЕРЕМІ́НУ, присл., розм. Те саме, що наперемі́нку, навперемі́нку. То зима, то літо чергувалися напереміну, а з ними чимраз нові утіхи (Н. Кобринська); Біля грубки навпереміну працював Іван Пісня з Сашком Ковалем (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  4. напереміну — НАВПЕРЕМІ́ННО (чергуючись, змінюючи один одного або замінюючи одне одним), НАВПЕРЕМІ́НУ (НАПЕРЕМІ́НУ) рідше, ПОПЕРЕМІ́ННО, ПО ЧЕ́РЗІ, НАВПЕРЕМІ́Н розм., НАПЕРЕМІ́НКУ (НАВПЕРЕМІ́НКУ) розм., НАВПЕРЕМІ́НКИ розм. Словник синонімів української мови