наплутати
ПЛУ́ТАТИСЯ (говорити нелогічно, нечітко), ЗБИВА́ТИСЯ, ПЛУ́ТАТИ розм., ПЕТЛЯ́ТИ розм.; ПЛА́ВАТИ розм. (не знаючи, не розуміючи того, про що говорить). — Док.: сплу́татися, заплу́татися, зби́тися, наплу́тати. Онисько плутався, — почне одно, а зайде на друге... (Панас Мирний); Дід Матвій вислухав уважно все, що розповів йому, збиваючись, схвильований хлопець (П. Колесник); Він плутав, кричав на Дорю, тицяв грубим пальцем в задачник (М. Коцюбинський); (Олена:) Товариші, хто пам'ятає емульгатори бітумних емульсій? Тільки твердо, щоб не плавати (І. Микитенко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наплутати — наплу́тати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- наплутати — див. наплутувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наплутати — НАПЛУ́ТАТИ див. наплу́тувати. Словник української мови у 20 томах
- наплутати — НАПЛУ́ТАТИ див. наплу́тувати. Словник української мови в 11 томах
- наплутати — Наплутати см. наплутувати. Словник української мови Грінченка