напослідок
НАПРИ́КІНЦІ́ (після всього, у кінці всього), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ розм. рідше, ПІД КІНЕ́ЦЬ, НАСА́МКІНЕЦЬ, НАПОСЛІ́ДКУ розм. рідше, НАПОСЛІ́ДОК розм. рідше. — І взагалі, хлопче, — звернувся (дядько) наприкінці до небожа. — Ходи до мене частіш (А. Головко); — Старий давно вже не бачив онучат, а завтра теж свято, то притьопа. — Так зважила Одарка наостанку (Л. Яновська); — Військо вірних козаків повинно стати силою, перед якою мусить тремтіти яничарська орда.. — сказав наостанці Потьомкін (С. Добровольський); — А зараз ти маєш виступити. Ще два-три промовці, і тоді ти — насамкінець (Ю. Смолич); — Може, тут мені посватаєте якусь бойову дівчину? — пожартував (Тарас) напослідку і весело засміявся (І. Ле); Мовчазливий Ковиль-свідок Сказав напослідок: "Ось покинь ти, пане-брате, Стрибання прокляте!" (Л. Глібов).
Значення в інших словниках
- напослідок — напослі́док прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- напослідок — див. наприкінці Словник синонімів Вусика
- напослідок — присл., розм. Під кінець, після всього. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напослідок — Наприкінці, наостанку, наостанці Словник чужослів Павло Штепа
- напослідок — НАПОСЛІ́ДОК, присл., розм. Під кінець, після всього. – Та що, може би ми вже спати пішли? – сказав напослідок Іван (І. Франко); – Лишайся в селі й чекай мене. Підроблю і вернуся... – була його обіцянка напослідок, як ми коло Зеленої прощалися... (В. Бабляк). Словник української мови у 20 томах
- напослідок — Напослі́док, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- напослідок — НАПОСЛІ́ДОК, присл., розм. Під кінець, після всього. — Та що, може би ми вже спати пішли? — сказав напослідок Іван (Фр., І, 1955, 161); Поблискує ["Москвич"] біля радгоспних майстерень, де батько ще щось виточує та підпилює напослідок (Гончар, Тронка, 1963, 179). Словник української мови в 11 томах