напружуватися

НАДРИВА́ТИСЯ (робити що-небудь, трудитися з надмірним напруженням сил), НАДСА́ДЖУВАТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ПІДВЕРЕ́ДЖУВАТИСЯ розм., РВА́ТИСЯ розм., РОЗДИРА́ТИСЯ розм., НАДВЕРЕДЖА́ТИСЯ (НАДВЕРЕ́ДЖУВАТИСЯ) розм. рідше, НАДСІДА́ТИСЯ розм. рідше, РОЗЛЯГА́ТИСЯ розм. рідше. Марко аж надривався, із силою кидав тяжкі навильники, захекався, змокрів (К. Гордієнко); Роботою ніколи не надсаджувався (Іван): робив, коли хотів, та й як хотів (Л. Мартович); Василь переривався на роботі, але.. панщина виїдала усі соки (Г. Хоткевич); Натовп міщан постійно стояв неподалеку, спостерігаючи, як підвереджувались кріпаки Потоцького, тягнучи камінь (Л. Смілянський); Всіх.. обхопила тепер немов гарячка яка: всі рвуться, вилазять із шкіри, аби скінчити роботу до 1-го (М. Коцюбинський); Не набув їм батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздиравсь у роботі (І. Муратов); Був дядько роботящий, землю шанував.. Знесилювався, надвереджувався, сяк-так вибивався з голоду (Б. Антоненко-Давидович); — Він усе слабував, неборака, усе на печі, а я сама, бідна, розлягалась і в полі, і на городі, і в хаті — усе сама! (Грицько Григоренко). — Пор. надірва́тися, 2. напру́жуватися.

НАПРУ́ЖУВАТИСЯ (про тіло, м'язи і т. ін. — під впливом фізичних зусиль ставати пружним, тугим), НАПИНА́ТИСЯ, НАТЯГА́ТИСЯ (НАТЯ́ГУВАТИСЯ), ПРУЖИ́НИТИ, ПРУЖИ́НИТИСЯ розм., ПРУ́ЖИТИСЯ рідше (напружуватися і розслаблюватися, часто ритмічно). — Док.: напру́житися, напну́тися (нап'ясти́ся), натягти́ся (натягну́тися). Все тіло дивно напружилось в нього (М. Коцюбинський); Видко було, як мускули на руках нап'ялись, мов пружини (Леся Українка); До хвилюючого дрижання натягується тіло (М. Стельмах); Карпенко ще сидить на місці, але видно, як пружинять його м'язи на шиї (В. Собко); "Ану, хто перший підніме голос і руку" — без остраху пружинилось мускулисте тіло (М. Стельмах).

НАПРУ́ЖУВАТИСЯ (роблячи або намагаючись що-небудь робити, докладати великих зусиль, зосереджувати всю енергію), НАПИНА́ТИСЯ підсил., НАТУ́ЖУВАТИСЯ підсил., П'ЯСТИ́СЯ (ПНУ́ТИСЯ) підсил., СИЛКУВА́ТИСЯ підсил. розм., ПІДНАТУ́ЖУВАТИСЯ підсил. розм., НАДУВА́ТИСЯ (НАДИМА́ТИСЯ) підсил. розм., ТУ́ЖИТИСЯ розм. рідше. — Док.: напру́житися, напну́тися (нап'ясти́ся), нату́житися, піднату́житися, наду́тися. Він виставив трембіту перед собою, подався тілом назад, напружуючись (Є. Гуцало); Он жук напнувсь — травинку тягне В одну мільйонну кінських сил (І. Нехода); Аж натужується, щоб не сміяться, та ніяк не здержиться (Панас Мирний); Андрій пнувся з усієї сили, смикав за кути, за колеса, а вагончик.. не рухався з місця (С. Чорнобривець); Єремія дуже задумався, що то буде, що далі з того вийде. Силкувалась, вгадувала це його здорова тяма в голові, і.. не могла вгадати (І. Нечуй-Левицький); Хаєцький, надимаючись, відвалював лантухи з піском (О. Гончар); Пробує (колода під час сплаву) рятуватись, як може. Завертає убік, пнеться, тужиться — та що ж? (Г. Хоткевич). — Пор. 1. надрива́тися.

НАПРУ́ЖУВАТИСЯ (внутрішньо зосереджуватися, мобілізуючи свою увагу, дух, моральні сили перед можливою несподіванкою, небезпекою тощо); НАСТОРО́ЖУВАТИСЯ, НАШОРО́ШУВАТИСЯ розм. (виявляти напружену увагу, занепокоєння, тривогу); НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ розм., НАЇ́ЖУВАТИСЯ розм. (напружуючись, насторожуючись, зосереджуватися для певних дій у відповідь на що-небудь). — Док.: напру́житися, насторожи́тися, нашоро́шитися, наїжа́читися, наї́житися. Ярина добре розуміла, що розмова має бути дуже важлива, і вся напружилася, як струна (В. Собко); Оксана насторожилась, аж голову підвела і вухо до батьків наставила (А. Головко); Сиволап увесь наїжачився, готовий витримати найгарячішу бійку (Д. Ткач); Як вовчиця, оберігаючи дітей, уся наїжилася (Галя), жде тільки одного замаху, щоб разом кинутись на свого ворога (Панас Мирний).