напуск

НАСЛА́ННЯ́ (за народними уявленнями, те, що роблять "злі сили", щоб спокусити, обманути кого-небудь, заподіяти якесь нещастя), НА́ПУСК, НА́ПУСТ, ПРИСТРІ́Т, УРО́КИ (ВРО́КИ) мн., УРО́ЧЕННЯ (ВРО́ЧЕННЯ) (хвороба, спричинена недобрим поглядом); МАНА́, НАВОЖДЕ́ННЯ церк. (з метою спокусити, заманити з собою). — Це якесь наслання. Це пороблено (Лесь Мартович); (Храпко:) Що се? Напуск на мене? наговір? Усі проти мене, всі!.. (Панас Мирний); — Що ти все мовчиш і до мене, старої, й словом не обізвешся? Може, тебе наврочено або напуст накликано? (Григорій Тютюнник); Просто напасть на людину: Не пройшов іще пристріт, Як уже і колька в спину (С. Воскрекасенко); На світі всячину я знаю, .. Шепчу — уроки проганяю, Переполохи виливаю, Гадюк умію замовляти (І. Котляревський); — А пресвята Богородиця, велика помічниця, і святий Миколай, великий угодник, одведіть хвороби і урочення від невинного.. тіла... (М. Стельмах); Їй-богу моєму, забулася, що й зарікалася не пити, неначе вона (кума) ману навела на мене (І. Нечуй-Левицький); Овіяний недоторканною зверхністю отець Никодим.. узвав нічні витівки зухвалим бісовим навожденням (О. Ковінька). — Пор. 1. заклина́ння.