напуск

Значення в інших словниках

1. напуск — на́пуск 1 іменник чоловічого роду дія на́пуск 2 іменник чоловічого роду наслання; напуст арх. Орфографічний словник української мови
2. напуск — -у, ч. 1》 Дія за знач. напускати, напустити 1). 2》 заст. Напасть, наслання; напуст. 3》 Частина одягу, яка нависає, виступає над чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напуск — НА́ПУСК, у, ч. 1. заст. Напасть, наслання; напуст. [Храпко:] Що се? Напуск на мене? наговір? Усі проти мене, всі!.. (Панас Мирний); – Се напуск на нас! (О. Кониський); – Я вправо поперся. Отут і кажи, що не напущено на чоловіка. Словник української мови у 20 томах
4. напуск — НАСЛА́ННЯ́ (за народними уявленнями, те, що роблять "злі сили", щоб спокусити, обманути кого-небудь, заподіяти якесь нещастя), НА́ПУСК, НА́ПУСТ, ПРИСТРІ́Т, УРО́КИ (ВРО́КИ) мн. Словник синонімів української мови
5. напуск — НАПУ́СК, у, ч. 1. Дія за знач. напуска́ти, напусти́ти 1. Поливання [суниць] здійснюють шляхом напуску соди у борозни, зроблені кінним плужком уздовж рядків (Сад. і ягідн., 1957, 252). 2. заст. Напасть, наслання; напуст. [Xрапко:] Що се? Напуск на мене?... Словник української мови в 11 томах