напускати

Напускати, -ка́ю, -єш

сов. в. напустити, -пущу, -стиш, гл.

1) Напускать, напустить. Хто це напустив собак у хату?

2) Напускать, напустить сверху внизъ, свѣшивать, свѣсить сверху внизъ. Начосів не напускай. Ном. № 11264.

3) Нахмуривать, нахмурить. Напустила брови, як сова.

4) напуст напустити. Послать наказаніе. На нас таки Господь напуст напустив. Г. Барв. 430. см. напуст.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

напускати — напуска́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
напускати — (холоду) впускати що; (ворогів) насилати, нацьковувати; (напасть) накликати; (на себе, вигляд) надавати собі чого; (брови) стягати, зсувати; (на чоло, хустку) спускати, насувати. Словник синонімів Караванського
напускати — -аю, -аєш, недок., напустити, -ущу, -устиш, док., перех. 1》 Давати можливість чомусь проникати куди-небудь, заповнювати, займати собою що-небудь у якійсь кількості. || Дозволяти, давати можливість комусь увійти, в'їхати і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
напускати — НАПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док. 1. чого. Давати можливість чому-небудь проникати кудись, заповнювати, займати собою що-небудь у якійсь кількості. Словник української мови у 20 томах
напускати — напуска́ти / напусти́ти дурману́. Змушувати вірити в що-небудь нереальне; обманювати. (Петя:) Стривайте. Ніби хрест поворухнувся. (Коваль:) Облиш. Дурману напускаєш (І. Фразеологічний словник української мови
напускати — НАВРО́ЧИТИ (НАУРО́ЧИТИ рідко) кого (за народними уявленнями, заподіяти кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями); НАСЛА́ТИ що на кого, НАПУСТИ́ТИ що на кого... Словник синонімів української мови
напускати — НАПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., перех. 1. Давати можливість чомусь проникати куди-небудь, заповнювати, займати собою що-небудь у якійсь кількості. Словник української мови в 11 томах