1. Великий тлумачний словник сучасної мови

напускати

напуска́ти

-аю, -аєш, недок., напустити, -ущу, -устиш, док., перех.

1》 Давати можливість чомусь проникати куди-небудь, заповнювати, займати собою що-небудь у якійсь кількості.

|| Дозволяти, давати можливість комусь увійти, в'їхати і т. ін. куди-небудь у якійсь кількості; впускати.

2》 на кого, розм. Направляти, посилати когось проти кого-небудь (з метою нападу і т. ін.).

|| Намовляти, підбурювати, підбивати когось проти кого-небудь; нацьковувати.

3》 розм. За народними уявленнями – з участю надприродних сил насилати на кого-небудь (біду, страждання, горе і т. ін.).

4》 у сполуч. зі сл. на себе, розм. Надавати своїй поведінці, зовнішності неприродного вигляду, характеру і т. ін.

|| Виражаючи невдоволення, хмурити, зсувати брови, морщити лоба.

5》 Насовувати, спускати на що-небудь (про волосся, одяг і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напускати — напуска́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. напускати — (холоду) впускати що; (ворогів) насилати, нацьковувати; (напасть) накликати; (на себе, вигляд) надавати собі чого; (брови) стягати, зсувати; (на чоло, хустку) спускати, насувати. Словник синонімів Караванського
  3. напускати — НАПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док. 1. чого. Давати можливість чому-небудь проникати кудись, заповнювати, займати собою що-небудь у якійсь кількості. Словник української мови у 20 томах
  4. напускати — напуска́ти / напусти́ти дурману́. Змушувати вірити в що-небудь нереальне; обманювати. (Петя:) Стривайте. Ніби хрест поворухнувся. (Коваль:) Облиш. Дурману напускаєш (І. Фразеологічний словник української мови
  5. напускати — НАВРО́ЧИТИ (НАУРО́ЧИТИ рідко) кого (за народними уявленнями, заподіяти кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями); НАСЛА́ТИ що на кого, НАПУСТИ́ТИ що на кого... Словник синонімів української мови
  6. напускати — НАПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., перех. 1. Давати можливість чомусь проникати куди-небудь, заповнювати, займати собою що-небудь у якійсь кількості. Словник української мови в 11 томах
  7. напускати — Напускати, -ка́ю, -єш сов. в. напустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Напускать, напустить. Хто це напустив собак у хату? 2) Напускать, напустить сверху внизъ, свѣшивать, свѣсить сверху внизъ. Начосів не напускай. Ном. № 11264. 3) Нахмуривать, нахмурить. Словник української мови Грінченка