1. Фразеологічний словник української мови

напускати

напуска́ти / напусти́ти дурману́. Змушувати вірити в що-небудь нереальне; обманювати. (Петя:) Стривайте. Ніби хрест поворухнувся. (Коваль:) Облиш. Дурману напускаєш (І. Микитенко); Тамара Микитівна з качалкою в руках безцеремонно смикнула його (Гайсина) за рукав і погрозливо сказала: — Гляньте, який знайшовся. Напустив дурману, та й уже. Ні, голубе, любив кататися, люби і саночки возити! (П. Панч).

напуска́ти / напусти́ти тума́ну́ на кого і без додатка. 1. Робити що-небудь незрозумілим, заплутаним і т. ін. Чому ж автори раптом “напускають туману”? (З журналу); Щось багато цей молодий колега напустив туману (М. Стельмах). 2. на кого. Обманювати, зваблювати когось. При світлі такого вогника (гордості) важко “напустити туману” на дівчину пошляку, гульвісі, любителеві скороминущих насолод (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напускати — напуска́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. напускати — (холоду) впускати що; (ворогів) насилати, нацьковувати; (напасть) накликати; (на себе, вигляд) надавати собі чого; (брови) стягати, зсувати; (на чоло, хустку) спускати, насувати. Словник синонімів Караванського
  3. напускати — -аю, -аєш, недок., напустити, -ущу, -устиш, док., перех. 1》 Давати можливість чомусь проникати куди-небудь, заповнювати, займати собою що-небудь у якійсь кількості. || Дозволяти, давати можливість комусь увійти, в'їхати і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. напускати — НАПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док. 1. чого. Давати можливість чому-небудь проникати кудись, заповнювати, займати собою що-небудь у якійсь кількості. Словник української мови у 20 томах
  5. напускати — НАВРО́ЧИТИ (НАУРО́ЧИТИ рідко) кого (за народними уявленнями, заподіяти кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями); НАСЛА́ТИ що на кого, НАПУСТИ́ТИ що на кого... Словник синонімів української мови
  6. напускати — НАПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., перех. 1. Давати можливість чомусь проникати куди-небудь, заповнювати, займати собою що-небудь у якійсь кількості. Словник української мови в 11 томах
  7. напускати — Напускати, -ка́ю, -єш сов. в. напустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Напускать, напустить. Хто це напустив собак у хату? 2) Напускать, напустить сверху внизъ, свѣшивать, свѣсить сверху внизъ. Начосів не напускай. Ном. № 11264. 3) Нахмуривать, нахмурить. Словник української мови Грінченка