1. Словник синонімів української мови

напуст

НАСЛА́ННЯ́ (за народними уявленнями, те, що роблять "злі сили", щоб спокусити, обманути кого-небудь, заподіяти якесь нещастя), НА́ПУСК, НА́ПУСТ, ПРИСТРІ́Т, УРО́КИ (ВРО́КИ) мн., УРО́ЧЕННЯ (ВРО́ЧЕННЯ) (хвороба, спричинена недобрим поглядом); МАНА́, НАВОЖДЕ́ННЯ церк. (з метою спокусити, заманити з собою). — Це якесь наслання. Це пороблено (Лесь Мартович); (Храпко:) Що се? Напуск на мене? наговір? Усі проти мене, всі!.. (Панас Мирний); — Що ти все мовчиш і до мене, старої, й словом не обізвешся? Може, тебе наврочено або напуст накликано? (Григорій Тютюнник); Просто напасть на людину: Не пройшов іще пристріт, Як уже і колька в спину (С. Воскрекасенко); На світі всячину я знаю, .. Шепчу — уроки проганяю, Переполохи виливаю, Гадюк умію замовляти (І. Котляревський); — А пресвята Богородиця, велика помічниця, і святий Миколай, великий угодник, одведіть хвороби і урочення від невинного.. тіла... (М. Стельмах); Їй-богу моєму, забулася, що й зарікалася не пити, неначе вона (кума) ману навела на мене (І. Нечуй-Левицький); Овіяний недоторканною зверхністю отець Никодим.. узвав нічні витівки зухвалим бісовим навожденням (О. Ковінька). — Пор. 1. заклина́ння.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напуст — на́пуст іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. напуст — див. біда Словник синонімів Вусика
  3. напуст — -у, ч., заст. Напасть, наслання; напуск. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. напуст — НА́ПУСТ, у, ч., заст. Напасть, наслання; напуск. – На нас таки господь напуст напустив (Ганна Барвінок); – Що ти все мовчиш і до мене, старої, й словом не обізвешся? Може, тебе наврочено або напуст накликано? (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
  5. напуст — НА́ПУСТ, у, ч., заст. Напасть, наслання; напуск. — Що ти все мовчиш і до мене, старої, й словом не обізвешся? Може, тебе наврочено або напуст накликано? (Тют., Вир, 1964, 23). Словник української мови в 11 томах
  6. напуст — Напуст, -ту м., напусть, -ти, ж. Попущеніе, наказаніе. Ти, царице, наша мати, напуст напустим: славне військо запорожське та й занапастила. н. п. Бог напусть напустив, діти так і вмірають. Борз. у. Господь напусть напустив: гадюки набралось у нас такого багато. О. 1862. V. 79. Словник української мови Грінченка