1. Словник синонімів української мови

напучувати

II. НАСТАВЛЯ́ТИ кого (давати конкретні поради, настанови, як слід робити, поводитися в тих чи інших випадках), НАСТАНОВЛЯ́ТИ рідше, НАПУ́ЧУВАТИ (НАПУЧА́ТИ), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ рідко), НАКА́ЗУВАТИ кому (перев. із спол. щоб), НАУЩА́ТИ заст.; ПОВЧА́ТИ, УЧИ́ТИ (ВЧИ́ТИ) розм., УКА́ЗУВАТИ (ВКА́ЗУВАТИ) кому, розм. (наставляти, роблячи зауваження, наказуючи — з можливим відтінком непотрібного або надокучливого, надмірного повчання); НАПОУМЛЯ́ТИ розм., УРОЗУМЛЯ́ТИ (ВРОЗУМЛЯ́ТИ) розм. (навчати діяти розумно, розсудливо). — Док.: наста́вити, настанови́ти, напути́ти, навчи́ти (научи́ти), наусти́ти, указа́ти (вказа́ти), напоу́мити, урозу́мити (врозу́мити). Увечері Уляна вже.. наставляла сина, щоб він дивився за своєю жінкою (Григорій Тютюнник); — І що тобі за охота дитину такого навчати? — звернулася Настя до чоловіка.. — Ніколи батьківської поради не дасть; усе жартує та, немов той ворог, на лихо настановля (Л. Яновська); Як відомо, малу дитину навчають і напучують батьки й добрі вчителі (І. Цюпа); Він.. почав навчати її, до кого звернутися у Києві і як знайти нас (О. Досвітній); Знов мені нагадалася небіжка неня. Бувало наказувала мені, щоби я шанувався, бо не буде з мене господаря (Лесь Мартович); І доки він запрягає, мати повчає сина: — Гляди ж, синку, не балуйся (О. Донченко); — Ох, Іване Володимировичу, так же не можна. Навіщо ж ви?.. — Любий мій, не вчіть мене... — Та я не вчу. Я тільки кажу (О. Довженко); Яке право мають вони контролювати його вчинки? Він не дитина, не монах і не хлоп. І ніхто не сміє йому вказувати (З. Тулуб); — Напоумте його! Ви розгадали — душею він добрий, але ж боюсь я за нього! (О. Гончар). — Пор. II. ра́дити, 3. спрямо́вувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напучувати — напу́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. напучувати — Напучати, научати, повчати, напоумляти, наставляти <�на добру путь, на добрий розум>, направляти <�на вірну дорогу>, жм. напрямляти, г. моралізувати, ж. вставляти клепку, р. врозумляти. Словник синонімів Караванського
  3. напучувати — див. радити Словник синонімів Вусика
  4. напучувати — -ую, -уєш і напучати, -аю, -аєш, недок., напутити, -учу, -утиш, док., перех. Давати комусь поради, настанови і т. ін.; навчати чого-небудь; повчати, радити. || Давати вказівки, поради, висловлювати побажання кому-небудь (перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. напучувати — НАПУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і НАПУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПУТИ́ТИ, учу́, ути́ш, док., кого і без прям. дод. Давати комусь поради, настанови і т. ін.; навчати чого-небудь; повчати, радити. Словник української мови у 20 томах
  6. напучувати — наставля́ти (направля́ти, напу́чувати і т. ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти і т. ін.) на (до́бру (пра́ведну)) путь (доро́гу, сте́жку) кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  7. напучувати — НАПУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і НАПУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПУТИ́ТИ, учу́, ути́ш, док., перех. Давати комусь поради, настанови і т. ін.; навчати чого-небудь; повчати, радити. Словник української мови в 11 томах