нараховуватися

БУ́ТИ (бути в наявності десь, у когось), МА́ТИСЯ розм. рідше; БУВА́ТИ (про тимчасову неодноразову наявність); ВОДИ́ТИСЯ розм., ВЕСТИ́СЯ розм. рідше (про певну кількість кого-, чого-небудь — бути в наявності більш-менш постійно); НЕ ВИБУВА́ТИ, НЕ ВИВО́ДИТИСЯ, НЕ ПЕРЕВО́ДИТИСЯ (про певну кількість кого-, чого-небудь — бути в наявності постійно). — Док.: не ви́вестися, не перевести́ся. У Франка є прекрасна річ — лірична драма "Зів'яле листя" (М. Коцюбинський); Щороку, як не гірко було, а до куті і шматок риби мався, і пироги (Панас Мирний); Маруну подарував юнакові широкий пояс з безліччю гаманців — щоб у господаря завжди водилися гроші (М. Чабанівський); Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб; шість пар волів у його велося (Марко Вовчок); Була (в Задорожнього) городина, то було й сальце, що ніколи не виводилось, і молочко своє (П. Автомонов); Ще, бачте, в нас інквізитори не перевелись! (Леся Українка). — Пор. 1. зна́читися, нарахо́вуватися.

НАБИРА́ТИСЯ тільки 3 ос. одн. (досягати якої-небудь кількості), БУ́ТИ в майбутньому часі; НАБІГА́ТИ розм. (звичайно про гроші, відсотки і т. ін.). — Док.: набра́тися, набі́гти. Жолудів набралося цілі гори. Повні комори їх насипали (О. Іваненко); Остап зміркував, що звідси до Кишниці.. буде верст з тридцять (М. Коцюбинський); Повесні квочку підсипати, підростуть курчата, можна буде продати... Глянь — якийсь карбованець чи два й набіжить за рік (О. Донченко). — Пор. 1. нагрома́дитися, нарахо́вуватися.

НАРАХО́ВУВАТИСЯ безос., у чому (бути, існувати де-небудь або в складі чого-небудь у певній кількості), НАЛІ́ЧУВАТИСЯ, ЛІЧИ́ТИСЯ рідше. Біля двадцяти опублікованих — повних і часткових — перекладів і переспівів "Слова" налічується в українській літературі (М. Рильський); Від села на вигін, до табору, лічиться не більше трьох кілометрів (І. Ле). — Пор. 2. бу́ти, 1. набира́тися.