наругатися

ОСКВЕРНИ́ТИ (порушити чистоту, святість чого-небудь; поставитися до чогось високого, святого неналежним чином, принизливо), НАРУГА́ТИСЯ з чого, над чим, ПОГЛУМИ́ТИСЯ з чого, над чим, ОПОГА́НИТИ, СПОГА́НИТИ розм., ЗАПОГА́НИТИ розм., ОМЕРЗИ́ТИ заст. — Недок.: оскверня́ти, скверни́ти книжн., заст глуми́тися, опога́нювати, спога́нювати, пога́нити, запога́нювати, плюга́вити рідко. (Ярослав:) Де буде мир! І Богом я клянусь, Що кожного вразить моя сокира, Хто збаламутить Київ наш і Русь, Хто осквернить насильством справу миру (І. Кочерга); — Що вам думати про мою наругу, коли наругавсь лихий мій ворог над честю й славою козацькою? Пропадай шабля, пропадай і голова! Прощай, безщасна Україно! — і кинув об землю свою шаблю (П. Куліш); — ..Ти сором мій, ти опоганила наше чесне ім'я Лемішок... (І. Нечуй-Левицький); Дійшла чутка, що поглумилися над могилами наших моряків у Норвегії (В. Логвиненко); Усе злочинний вік споганив: шлюб, сім'ю... Посіяв всюди він мерзоту і трутизну (М. Зеров); Люде, род лукавий, Господнюю святую славу Розтлили — і чужим богам Пожерли жертви, омерзили І Пресвятого, горе вам! (Т. Шевченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наругатися — (комусь) поглумитися з когось [X] Словник з творів Івана Франка
  2. наругатися — наруга́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. наругатися — -аюся, -аєшся, док., з кого – чого, над ким – чим. Те саме, що наглумитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наругатися — Глузувати, виглузувати, заглузувати, зіглузувати, наглузувати, поглузувати, глумитися, зіглумитися, наглумитися, поглумитися, допікати, допекти, подопікати, збиткуватися, зізбиткуватися, назбиткуватися, позбиткуватися, коверзувати, коверзнути... Словник чужослів Павло Штепа
  5. наругатися — НАРУГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., з кого – чого, над ким – чим. Те саме, що наглуми́тися. [Тетяна(до шляхтича):] Скажи ж мені: який ти окуп взяв від старости, щоб наругаться так над честію моєю? (І. Словник української мови у 20 томах
  6. наругатися — НАРУГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., з кого — чого, над ким — чим. Те саме, що наглуми́тися. [Тетяна:] Скажи ж мені: який ти окуп взяв від старости, щоб наругаться так над честію моєю? (К.-Карий, І, 1960, 169). Словник української мови в 11 томах