наріз

НАДІ́Л (ділянка землі, яку одержувала селянська сім'я для користування), ГРУНТ заст., НАРІ́З заст., НАРІ́ЗКА заст. І таки відстояла (мати) увесь давній царський наділ — єдину десятину, яка дісталась їм у спадщину від кріпаччини (М. Стельмах); Якби-то я був тут господарем, то й не питався б, та вже не я їм віддав сей ґрунт і хату, та воля не моя (Леся Українка); — На оцих нарізках не життя нам (М. Ірчан). — Пор. 1. діля́нка.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наріз — нарі́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. наріз — -у, ч. 1》 Заглибина на чому-небудь, зроблена різальним інструментом. 2》 заст. Ділянка землі, виділена кому-небудь для тимчасового або постійного користування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наріз — НАРІ́З, у, ч. 1. Заглибина на чому-небудь, зроблена різальним інструментом. Для більш-менш тривалого збереження числових знаків користувалися [у XVIII –XIX ст. ] зарубками, нарізами, клеймами.., які в різних місцевостях України мали свою назву (з наук. Словник української мови у 20 томах
  4. наріз — НАРІ́З, у, ч. 1. Заглибина на чому-небудь, зроблена різальним інструментом. Для більш-менш тривалого збереження числових знаків користувалися [у XVIII — XIX ст. ] зарубками, нарізами, клеймами.., які в різних місцевостях України мали свою назву (Нар. тв. Словник української мови в 11 томах