населити
ЗАСЕЛЯ́ТИ (займати незаселене місце для проживання людей), ЗАСЕ́ЛЮВАТИ, НАСЕЛЯ́ТИ, КОЛОНІЗУВА́ТИ, ОСЕЛЯ́ТИ рідко, ОСЕ́ЛЮВАТИ рідко, ЗАЛЮ́ДНЮВАТИ рідко, ЗАЛЮДНЯ́ТИ рідко, ОСА́ДЖУВАТИ заст., ОСАДЖА́ТИ заст. — Док.: засели́ти, насели́ти, колонізува́ти, осели́ти, залю́днити, осади́ти. Єремія привіз з собою шляхтичів.. й звелів їм правити маєтностями і заселяти осадами порожні степи (І. Нечуй-Левицький); Є сторона — Гесперійською греки її прозивають.. Люд енотрійський її оселив (М. Зеров); Засніжені простори Чукотки такі безнадійно пустельні, що їх мимоволі залюднюєш хоч в уяві (П. Загребельний); Ой осадив він три села людей: Ой одне село старими людьми, а друге село парубойками (парубками), А третє село дівчинойками (дівчатами) (дума).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- населити — насели́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- населити — див. населяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- населити — НАСЕЛИ́ТИ див. населя́ти. Словник української мови у 20 томах
- населити — Насели́ти, -селю́, -се́лиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- населити — НАСЕЛИ́ТИ див. населя́ти. Словник української мови в 11 томах