наступити

ДОГНА́ТИ кого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИ рідше, УГНА́ТИСЯ (ВГНА́ТИСЯ) за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ (ВГАНЯ́ТИСЯ) за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИ діал.; НАСТИ́ГНУТИ (НАСТИ́ГТИ), СПОБІ́ГТИ розм. (переслідуючи); НАСІ́СТИ на кого-що, НАСТУПИ́ТИ на кого-що, НАСІ́СТИ НА П'Я́ТИ (НАСТУПИ́ТИ НА П'Я́ТИ) кому, розм. (наближаючись упритул). — Недок.: доганя́ти, наздоганя́ти, здоганя́ти, здого́нити розм. наганя́ти, наго́нити розм. наспіва́ти, доспіва́ти, уганя́тися (вганя́тися), дого́нити, настига́ти, спобіга́ти, насіда́ти, наступа́ти, насіда́ти на п'я́ти (наступа́ти на п'я́ти). Два верхівці летіли, неначе два орли в степу: один не втече, другий не дожене (І. Нечуй-Левицький); Перехопившись через тин, Мічурін погнався за хлопцями. Ось він майже наздогнав одного (О. Довженко); Семена хутко здогнала його мати, несучи щось у клуночку (Леся Українка); Як би не поспішав(Трохим), Денис його нажене (Г. Квітка-Основ'яненко); — Треба бігти, — сказав Сивоок, — і якомога швидше. Щоб не наспіли вони нас у темнощах (П. Загребельний); Пси, донюхавшись, доспіли, Шарпнули муцика, із'їли (І. Котляревський); — Почекай хвилинку. Ніяк не уженуся за тобою. Дуже мені ноги болять (З. Тулуб); (Василь:) За черницями не вганяєшся. (Сестра Серахвима:) Чому? Швидкі такі? (Панас Мирний); Кинулася за мною погоня, та не догонила (І. Франко); Кінь його настигав утікача, доки настиг його з розгону на якихось кам'яних широких сходах (О. Гончар); Збігають мої молодощі марно, а й спобігти їх не можна вже... (А. Кримський); Вирвалися (шляхтичі) в поле, але тут же їх зразу насіли татари (П. Панч); Ми гналися за ним, насідали йому на п'яти (П. Загребельний); Австрійські війська.. відходили під натиском російських військ, які буквально наступали їм на п'яти (В. Гжицький).

НАСТА́ТИ (про час, пору, явище, подію тощо — розпочатися), НАСТУПИ́ТИ, ПРИЙТИ́, ПОСТА́ТИ рідше, СТА́ТИ розм., ГРЯСТИ́ ужив. у майбутньому часі та в наказовому способі, заст., уроч., поет., ЗАСТУПИ́ТИ розм.; НАСТИ́ГНУТИ (НАСТИ́ГТИ), НАСПІ́ТИ, ПІДОСПІ́ТИ розм., ПОСПІ́ТИ розм., ПРИСПІ́ТИ розм., ПРИСТИ́ГНУТИ (ПРИСТИ́ГТИ) розм., НАХОПИ́ТИСЯ розм. (розпочатися, поступово наблизившись); ПІДСКО́ЧИТИ розм. (раптово, несподівано); НАХЛИ́НУТИ розм. (раптово й швидко); ПРИЛЕТІ́ТИ поет., ПРИЛИ́НУТИ поет. (про щось бажане, приємне); НАРОДИ́ТИСЯ поет., ПІДНЯ́ТИСЯ (ПІДІЙНЯ́ТИСЯ) поет. (про світанок, ранок, день і т. ін.); СПА́СТИ, СПУСТИ́ТИСЯ, ЛЯГТИ́, ОСІ́СТИ, НАПЛИСТИ́ (НАПЛИВТИ́), НАПЛИ́НУТИ (про вечір, ніч, сутінки); ДІЙТИ́ до кого-чого і без додатка (про настання чогось у якійсь черзі, послідовності). — Недок.: настава́ти, наступа́ти, прихо́дити, постава́ти, заступа́ти, настига́ти, наспіва́ти, поспіва́ти, приспіва́ти, нахопля́тися, приліта́ти, наро́джуватися, підніма́тися (підійма́тися), спада́ти, спуска́тися, ляга́ти, осіда́ти, наплива́ти, дохо́дити. Настала Пилипівка. Почалася зима (І. Нечуй-Левицький); Тихо в полі, гай темніє, Наступає літній вечір (Леся Українка); Все має пору, для всього приходить свій час (М. Коцюбинський); Ми не помічаємо, як закотився десь за дерева і гори місяць і постало світання (Л. Смілянський); Настала косовиця. За отамана ходить (Чіпка)!.. Стали жнива — й серпом як косою (Панас Мирний); І день гряде, настане час — Народ з судьбою вийде з бою (М. Нагнибіда); Весна тільки-тільки заступила, а вже так тепло надворі (Л. Яновська); Наливаються хліба, а там, і озирнутись не встигнеш, настигнуть жнива (О. Донченко); Тимчасом наспіла потреба виїхати в Київ в справі (І. Сенченко); Якраз підоспіла неділя і була нагода одягтися парадно (П. Козланюк); Тільки з городиною впораєшся — засріблиться коса на лузі, далі жнива поспівають (М. Стельмах); Та ото приспіло літо; Хліб поріс, прийшли жнива; Йде отаман по домівках, Жати хліба зазива (Я. Щоголів); Минулося наше літечко, перейшли літа молоді, пристиг час у велику дорогу на той світ знаряджатися (Л. Яновська); Молодого віку робиш-робиш, а сам в убожестві.. — і таконьки старість нахопиться... (Марко Вовчок); — Дотягну до осені, а там подамся на шахти або на заводи.. А там армія підскочить (Григорій Тютюнник); Крізь блокаду зими Прилетіла весна (Леся Українка); Зіллються і небо, і поле, і прилине вечірняя мить (В. Сосюра); Далеко за Дніпром на обрії народився світанок (В. Собко); Тихесенький вечір На землю спадає (В. Самійленко); Вже в тюрмі і то краще, можна було хоч пройтися по камері, а коли дійде черга, лягти на нарах і простягти ноги, хоч трохи спочити (А. Хижняк). — Пор. 3. наближа́тися.

НАСТА́ТИ (про певний стан природи, тишу, спокій, порядок і т. ін. — з'явившись, виникнувши, поширитися), НАСТУПИ́ТИ, ПОСТА́ТИ, УСТАНОВИ́ТИСЯ (ВСТАНОВИ́ТИСЯ), ЗАПАНУВА́ТИ, ЗАЦАРЮВА́ТИ поет. (про настання повного або тривалого стану); ЗАПА́СТИ, ЗАЛЯГТИ́ (про повну або тривалу тишу, мовчання і т. ін.). — Недок.: настава́ти, наступа́ти, постава́ти, устано́влюватися (встано́влюватися), установля́тися (встановля́тися), запано́вувати, запада́ти, заляга́ти. Настала на кілька хвиль пауза (І. Франко); Тонесенька смужка світла зникає, настає повна тьма (Леся Українка); Аж ось наступила темна, глуха ніч (П. Куліш); Постало коротке мовчання (О. Донченко); Він все ще надіявся, що всі скоро заснуть і запанує те сонне царство, яке дасть йому можливість вийти з хати на побачення. Але спокій у хаті ніяк не міг встановитися (Григорій Тютюнник); Після трьох днів гризні.. в сім'ї знову запанувала згода (С. Васильченко); Тиша, яка зацарювала на кордонах, не мусила запаморочити голови у Варшаві (Н. Рибак); Над степом запала тиша (П. Панч); Залягла мовчанка (В. Козаченко).