насідатися

НАСІДА́ТИ на кого і без додатка, розм. (вперто приставати до кого-небудь з докорами, лайкою, звинуваченнями тощо), НАСІДА́ТИСЯ розм., НАПОСІДА́ТИСЯ розм.; НАСТУПА́ТИ розм., ПРИСТУПА́ТИ до кого і без додатка, розм. (наполегливо вимагати, добиватися чого-небудь, доводити щось). — Док.: насі́сти, насі́стися, напосі́стися, приступи́ти. Боярин почав насідати, лаяв, що Теодосій погано працює (А. Хижняк); — Ти б краще з жінкою бавився, а не баламутив людей, — насівся на нього Салоган (М. Стельмах); Бабуся якусь мить помовчала, а тоді знову напосілася на дідуся. — Отож іще звичка в людини!.. (Ю. Збанацький); — Хай і божевільна, хай і патлата, та все ж не така, як ти, — показала язик Машка. — Яка? Яка я? — наступала Варка (Л. Яновська). — Пор. 2. наки́нутися, 2. наступа́ти.

НАТИСКА́ТИ (НАТИ́СКУВАТИ) на кого-що і без додатка (посилено вимагати чогось, чинити тиск на когось, добиваючись виконання чого-небудь), ТИ́СНУТИ, НАЛЯГА́ТИ розм., НАПИРА́ТИ розм., НАПОСІДА́ТИ розм., НАСІДА́ТИ розм., НАПОСІДА́ТИСЯ на кого і без додатка, розм., НАСІДА́ТИСЯ на кого і без додатка, розм., НАПИРА́ТИСЯ без додатка, розм. рідше. — Док.: нати́снути, налягти́ рідко напе́рти рідко напосі́сти, насі́сти, напосі́стися, насі́стися, напе́ртися. (Берест:) У нас єсть деякі заводи. Натиснеш на профспілку, культробітники бігають, метушаться (О. Корнійчук); — Майте на увазі, що грубо тиснути на хлопця, ламати його самолюбство не годиться (О. Донченко); — Давай хліба! — налягав уперто Бовдур, не слухаючи ніяких доказів (І. Франко); Мати напирала на дочку доконче виходити заміж (Лесь Мартович); — Що ж такого страшного там робиться? — напосідав Микола Іванович (Остап Вишня); Килина слухала й відчувала симпатію до Арсенової дружини ..А от чому так Марійка сікається, чому насідає? (Є. Гуцало); (Ганна:) Знов напосідався (Льолик), щоб перевезти його до домівки або до шпиталю (Леся Українка); Михайло насівся на нього: — Коропе! Ти з громади живеш та й людям пакості робиш? (Лесь Мартович). — Пор. 1. вимага́ти, 1. наполяга́ти.