нащурювати
НАСТОРО́ЖУВАТИ що, у сполуч. із сл. вуха (вухо) (про тварин — прислухаючись, піднімати вуха; про людей, розм. — напружено прислухатися), НАСТАВЛЯ́ТИ, НАШОРО́ШУВАТИ, НАЩУ́ЛЮВАТИ, НАЩУ́РЮВАТИ, НАСТРУ́НЧУВАТИ розм. — Док.: насторожи́ти, наста́вити, нашоро́шити, нащу́лити, нащу́рити, настру́нчити. Марс раптом насторожив вуха і потягнув дядю Васю за собою (О. Іваненко); Ілько нап'яв поводи й ще дужче одкинувся на коні й вухо чуйніш насторожив (А. Головко); Наставила (Домаха) вухо, вловила слово-друге, підняла навіть голову, щоб не пропустити жодного слова (Д. Бедзик); А Залізняк попереду Нашорошив вуха (Т. Шевченко); Нащуливши вуха, ловлять коні степову тривогу (Н. Рибак); Гайдамацький старшина окремої чоти допитливо нащулив вуха (Я. Качура); А мої цікаві вуха трохи не розпадаються, так наструнчую, та ба! (Марко Вовчок). — Пор. 2. напру́жувати.
Значення в інших словниках
- нащурювати — нащу́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- нащурювати — -юю, -юєш, недок., нащурити, -рю, -риш, док., перех. Те саме, що нащулювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нащурювати — НАЩУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЩУ́РИТИ, рю, риш, док., що. ◇ Наставля́ти (нащу́лювати, нащу́рювати, діал. надставля́ти і т. ін.) / наста́вити (нащу́лити, нащу́рити, діал. надста́вити і т. ін.) ву́ха (ву́хо) див. наставля́ти¹. Словник української мови у 20 томах
- нащурювати — наставля́ти (нащу́лювати, нащу́рювати) / наста́вити (нащу́лити, нащу́рити) ву́ха (ву́хо). 1. Напружено, уважно прислухатися до чогось. Фразеологічний словник української мови
- нащурювати — НАЩУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЩУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. ◊ Нащу́рювати (нащу́рити) ву́ха — те саме, що Нащу́лювати (нащу́лити) ву́ха ( див. нащу́лювати). Зайчик із дива стає на задні лапки, нащурює вуха й приглядається (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах