наявність

ІСНУВА́ННЯ тільки одн. (про когось, щось, що існує в дійсності), БУТТЯ́ уроч.; ПОБУТУВА́ННЯ (перев. у побуті). Хутір завмер під папахами снігу. Тільки дим, що вився з димарів, нагадував про людське існування (Є. Кравченко); Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя, у вічність матерії, в світа буття (Леся Українка); Давнішими дослідниками визначались, як істотні ознаки фольклору, масовість його побутування і усність його творення та передачі (М. Рильський). — Пор. ная́вність.

НАЯ́ВНІСТЬ (існування чого-небудь десь, у якомусь місці), ПРИСУ́ТНІСТЬ, ФАКТ чого (щодо абстрактних понять). Фелікс розповів, як фашисти розмовляли між собою про те, що в комендатурі стурбовані наявністю київського підпілля (Ю. Яновський); Всі згоджувалися, що тільки хвіст становить безперечну прикмету відьми і лиш присутність або відсутність його у Параскіци може покласти якийсь кінець справі (М. Коцюбинський); — Да, — сказав слідчий, — справи ваші незавидні, товариші ковалівці. Факт злочину й махінацій на долоні (В. Кучер). — Пор. 1. існува́ння.