1. Словник синонімів української мови

небалакучий

МОВЧАЗНИ́Й (який не любить багато говорити, схильний мовчати), МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МАЛОМО́ВНИЙ, МАЛОГОВІРКИ́Й, НЕГОВІРКИ́Й, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, НЕБАЛАКЛИ́ВИЙ, МОВЧКУВА́ТИЙ розм., МОВЧУ́ЩИЙ розм., НЕГОВОРЮ́ЧИЙ розм., НЕБАЛАЧКИ́Й розм.; БЕЗВІДМО́ВНИЙ (БЕЗОДМО́ВНИЙ) розм. (який, не відповідаючи, мовчки слухає). Грицько був говіркий, веселий, любив пореготатися; Семен був мовчазний та похмурий (Б. Грінченко); Юріштан завше був суворий, мовчазливий (Г. Хоткевич); Був він маломовний і ніби похмурий (Марко Вовчок); Володимир — міцний, як дубок, малоговіркий, але замислений, пристрасний, але стриманий (С. Скляренко); Пахол був неговіркий і завжди ніяковів, коли йому доводилось висловлюватись більше як одним реченням (Ю. Смолич); Всі так і вважали -. непоганий, знаючий механік, але такий небагатослівний, що звука зайвого не проронить (Ю. Збанацький); Іван Гурович хоч з виду був строгий, небалакучий, а проте, як знав Колодуб, душа в нього товариська (Ю. Бедзик); На господі у себе Чайченко такий самий небалакливий, як і в людях (Марко Вовчок); То був мовчущий, сердитий чоловік (І. Франко); Він був неговорючий, любив більше мовчати, ніж говорити (І. Нечуй-Левицький); Пожвавлювала його лише розмова з Ганною, чи, вірніш, його розповіді безвідмовній, уважній слухачці про себе (В. Козаченко). — Пор. 1. безмо́вний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небалакучий — небалаку́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. небалакучий — див. МОВЧАЗНИЙ; о. скупий на слово <�слова>. Словник синонімів Караванського
  3. небалакучий — див. мовчазний Словник синонімів Вусика
  4. небалакучий — -а, -е. Який не любить багато розмовляти, неохоче вступає в розмову, не розмовляє в даний момент; мовчазний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. небалакучий — НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, а, е. Який не любить багато говорити; неговіркий. Новий товариш був, як видно, небалакучий, дивився спідлоба (О. Донченко); – Підійду до нивки, простягну руку і чую: від неї тепліший дух іде, аніж від інших... Словник української мови у 20 томах
  6. небалакучий — НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, а, е. Який не любить багато розмовляти, неохоче вступає в розмову, не розмовляє в даний момент; мовчазний. Новий товариш був, як видно, небалакучий, дивився спідлоба (Донч., V, 1957, 166); Як обідати сіли, були вже всі трохи засмучені та небалакучі (Головко, II, 1957, 424). Словник української мови в 11 томах