1. Словник української мови в 11 томах

небалакучий

НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, а, е. Який не любить багато розмовляти, неохоче вступає в розмову, не розмовляє в даний момент; мовчазний.

Новий товариш був, як видно, небалакучий, дивився спідлоба (Донч., V, 1957, 166);

Як обідати сіли, були вже всі трохи засмучені та небалакучі (Головко, II, 1957, 424).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небалакучий — небалаку́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. небалакучий — див. МОВЧАЗНИЙ; о. скупий на слово <�слова>. Словник синонімів Караванського
  3. небалакучий — див. мовчазний Словник синонімів Вусика
  4. небалакучий — -а, -е. Який не любить багато розмовляти, неохоче вступає в розмову, не розмовляє в даний момент; мовчазний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. небалакучий — НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, а, е. Який не любить багато говорити; неговіркий. Новий товариш був, як видно, небалакучий, дивився спідлоба (О. Донченко); – Підійду до нивки, простягну руку і чую: від неї тепліший дух іде, аніж від інших... Словник української мови у 20 томах
  6. небалакучий — МОВЧАЗНИ́Й (який не любить багато говорити, схильний мовчати), МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МАЛОМО́ВНИЙ, МАЛОГОВІРКИ́Й, НЕГОВІРКИ́Й, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, НЕБАЛАКЛИ́ВИЙ, МОВЧКУВА́ТИЙ розм., МОВЧУ́ЩИЙ розм., НЕГОВОРЮ́ЧИЙ розм., НЕБАЛАЧКИ́Й розм. Словник синонімів української мови