1. Словник синонімів української мови

небога

ПЛЕМІ́ННИЦЯ (дочка брата або сестри), НЕБО́ГА, НЕБІ́ЖКА, СЕСТРИ́НИЦЯ (СЕСТРЕ́НИЦЯ) (СЕСТРІ́НИЦЯ) діал., СЕСТРІ́НКА діал. (дочка сестри); СИНОВИ́ЦЯ діал. (дочка брата). Ні, не для жіночих рук робота на металургійному, знов перестерігає племінницю дядько Ягор (О. Гончар); Гризельда посадила поруч з собою Мавру, а проти себе її небогу Тодозю (І. Нечуй-Левицький); -Настя.., як рідну, любила свою хрещеницю небіжку Галю (Панас Мирний); Там сидів на м'якім кріслі Сивий дід, старий рибалка, Дві хороші сестрениці, Мов ті ангели, при ньому (переклад Лесі Українки); — Ідіть же собі нарвати яблук.., — закінчив вуйко розмову з сестрінками (О. Маковей).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небога — небо́га іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. небога — Небо́га, експр. Бідолаха, сердега. Довго ще не вмовкали музики, довго ще шуміла коломийка, аж потомили ся небоги, аж погуляли досхочу молодята (Галіп, 98) // пол. nieboga -1) книжн. бідолаха, сердега, 2) заст. кохана. Українська літературна мова на Буковині
  3. небога — Племінниця; З. неборачка, бідолаха, сердега, як ім. сердешна; як зв. НЕБОГО! дівчино! молодице! Словник синонімів Караванського
  4. небога — див. бідолаха Словник синонімів Вусика
  5. небога — [неибога] -гие, д. і м. -оз'і Орфоепічний словник української мови
  6. небога — -и, ж. 1》 Дочка брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінниця. 2》 пестл. Звертання до жінки, молодшої віком. 3》 заст. Бідолаха, сердега. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. небога — НЕБО́ГА, и, ж. 1. Дочка брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінниця. – Княгиня видає заміж .. свою троюрідну небогу (І. Нечуй-Левицький); – Гуляли десь, Тарасе? – з'явилася в дверях Маруся, небога їхньої хазяйки дому (Василь Шевчук). Словник української мови у 20 томах
  8. небога — Не плач небого, що йдеш за нього, хай плаче він, що бере біду в дім. Жартують до молодої, яка перед шлюбом плаче. Звичай велить молодій плакати. Поберімся, небого, у тебе немного, а в мене нема й того. Іронія з бідних, як женяться. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. небога — Небо́га, -ги, -зі; -бо́ги, -бо́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. небога — НЕБО́ГА, и, ж. 1. Дочка брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінниця. — Княгиня видає заміж.. свою троюрідну небогу (Н.-Лев., IV, 1956, 113); В залі на Коцюбинського чекали дві дорослі панночки: Чикаленкова небога і її подруга (Сміл. Словник української мови в 11 томах
  11. небога — Небога, -ги ж. 1) Племянница. Була в мене небога, при мені вона й зросла, бо сиротою осталася змалку. МВ. ІІ. 19. 2) Бѣдняжка. Була колись Гандзя, каліка небога. Шевч. 138. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела дітки при битій дорозі. н. Словник української мови Грінченка