небовид
НЕ́БО (видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола), НЕБЕСА́ мн., поет., НЕБОЗВІ́Д, НЕБОКРА́Й поет., НЕБОСХИ́Л поет., НЕБОВИ́Д поет.; ТВЕРДІ́НЬ книжн., уроч., ТВЕРДЬ книжн., уроч. (перев. з означенням небесна). Де не взялась на небі чорна хмара, І блискавка, і дощ (Л. Глібов); Літа орел, літа сизий Попід небесами (Т. Шевченко); Настала ніч. Місяця ще не було.., й зірок не знати було на темному небозводі (Ю. Опільський); Сонце пливло по небокраю (А. Хижняк); Високо над лісом, на небосхилі між зорями, виринув місяць уповні (О. Кобилянська); Загуркотіла твердінь, блискавками мигоче рясними (М. Зеров); Вогонь злетів В небесну твердь, що кам'яніла над землею (Л. Первомайський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- небовид — Небови́д: — небосхил [51] Словник з творів Івана Франка
- небовид — небови́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- небовид — див. небо Словник синонімів Вусика
- небовид — -у, ч., поет. Те саме, що небозвід. Великий тлумачний словник сучасної мови
- небовид — НЕБОВИ́Д, у, ч., поет. Те саме, що небозві́д. За горами на сході ховалося сонце. Воно вже поспішало на запорошений небовид (Л. Первомайський); Їм [пілотам] укорились небовиди, І час, і просторінь, і мла (П. Усенко). Словник української мови у 20 томах
- небовид — НЕБОВИ́Д, у, ч., поет. Те саме, що небозві́д. За горами на сході ховалося сонце. Воно вже поспішало на запорошений небовид (Перв., Невигадане життя, 1958, 77); Їм [пілотам] укорились небовиди, І час, і просторінь, і мла (Ус., Дорогами.., 1951, 81). Словник української мови в 11 томах