1. Словник української мови у 20 томах

небовид

НЕБОВИ́Д, у, ч., поет.

Те саме, що небозві́д.

За горами на сході ховалося сонце. Воно вже поспішало на запорошений небовид (Л. Первомайський);

Їм [пілотам] укорились небовиди, І час, і просторінь, і мла (П. Усенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небовид — Небови́д: — небосхил [51] Словник з творів Івана Франка
  2. небовид — небови́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. небовид — див. небо Словник синонімів Вусика
  4. небовид — -у, ч., поет. Те саме, що небозвід. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. небовид — НЕ́БО (видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола), НЕБЕСА́ мн., поет., НЕБОЗВІ́Д, НЕБОКРА́Й поет., НЕБОСХИ́Л поет., НЕБОВИ́Д поет.; ТВЕРДІ́НЬ книжн., уроч., ТВЕРДЬ книжн., уроч. (перев. з означенням небесна). Словник синонімів української мови
  6. небовид — НЕБОВИ́Д, у, ч., поет. Те саме, що небозві́д. За горами на сході ховалося сонце. Воно вже поспішало на запорошений небовид (Перв., Невигадане життя, 1958, 77); Їм [пілотам] укорились небовиди, І час, і просторінь, і мла (Ус., Дорогами.., 1951, 81). Словник української мови в 11 томах