невимогливий
НЕВИБА́ГЛИВИЙ (який задовольняється найнеобхіднішим щодо життєвих вигод, умов існування); НЕВИМО́ГЛИВИЙ (без надмірних вимог); НЕВЕРЕДЛИ́ВИЙ, НЕПЕРЕБІ́РЛИВИЙ, НЕПРИМХЛИ́ВИЙ (який задовольняється тим, що в нього є або що йому пропонують); НЕРОЗБІ́РЛИВИЙ (який приймає все без розбору). Дешевого й невибагливого українського робітника з Галичини знали всі закордонні фабриканти й поміщики (П. Козланюк); Коханки за дротом? Це не подобалося навіть неперебірливому Рольфу (П. Загребельний); Нерозбірливий у виборі друзів.
ПОБЛА́ЖЛИВИЙ (який невимогливо ставиться до когось, чогось, потурає комусь, чомусь; який виражає таке ставлення), НЕВИМО́ГЛИВИЙ, ТЕРПИМИЙ, ЛІБЕРА́ЛЬНИЙ розм. Між ними запанував той поблажливий приятельський тон, що буває не між близькими, зате давніми знайомими (Ю. Шовкопляс); Він.. з усіх поривів і блиску людської думки виріс скромний і невимогливий (В. Підмогильний); Щодо приймання незнайомих, але відомих людей взагалі, то ми, українки, в сьому досить ліберальні (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- невимогливий — (який легко пристосовується до всього) невибагливий, неперебірливий, невередливий. Словник синонімів Полюги
- невимогливий — невимо́гливий прикметник Орфографічний словник української мови
- невимогливий — -а, -е. 1》 З надто скромними вимогами, запитами, який задовольняється будь-чим. 2》 Який не потребує чого-небудь значною мірою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невимогливий — НЕВИМО́ГЛИВИЙ, а, е. 1. Надто скромний у власних вимогах, запитах, який задовольняється незначним. Він полюбив їх [книги] глибоко й безсторонньо.. Словник української мови у 20 томах
- невимогливий — НЕВИМО́ГЛИВИЙ, а, е. 1. З надто скромними вимогами, запитами, який задовольняється будь-чим. 2. Який не потребує чого-небудь у значній мірі. Виноград порівняно невимогливий і до вологи (Наука.., 2, 1957, 21); Кизил — досить посухостійка рослина, невимоглива до грунту (Колг. Укр., 11, 1961, 34). Словник української мови в 11 томах