невимовний

НЕСКАЗА́ННИЙ (якого не можна виразити в словах, передати словами), НЕВИМО́ВНИЙ, НЕПЕРЕДА́ВАНИЙ, НЕОПИ́САНИЙ, НЕОПИСА́ННИЙ. Несказанна ненависть заблискала в її очах (О. Кобилянська); Старий не говорив нічого, мабуть, він не міг промовити ні слова, уста його були скривлені невимовним жалем (Олена Пчілка); А тим часом вечір глибшав, і небеса у воді теж глибшали, таємничішали, сповнювались особливої, непередаваної задуми.. (Є. Гуцало); — Я з неописаною тривогою поклонився і став, неначе вкопаний (І. Франко). — Пор. 3. вели́кий, 1. надзвича́йний, 3. надзвича́йний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невимовний — невимо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невимовний — (жаль) невимовленний, несказанний, невисловний; (словами) непередаваний, кн. неописанний. Словник синонімів Караванського
  3. невимовний — див. нестерпний Словник синонімів Вусика
  4. невимовний — -а, -е. Якого важко виразити, передати словами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. невимовний — НЕВИМО́ВНИЙ, а, е. Який важко виразити, передати словами. Настя схилила голову над розкішним поликом, а серце її сповнилось жалем невимовним, мов криниця водою (М. Коцюбинський); – Люся... Прийшла? Все тіло йому затремтіло щастям невимовним (С. Словник української мови у 20 томах
  6. невимовний — Невимо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. невимовний — НЕВИМО́ВНИЙ, а, е. Який важко виразити, передати словами. Настя схилила голову над розкішним поликом, а серце її сповнилось жалем невимовним, мов криниця водою (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. невимовний — Невимо́вний, -а, -е Невыразимый, несказанный, неизреченный. Словник української мови Грінченка