невимовний
НЕВИМО́ВНИЙ, а, е. Який важко виразити, передати словами.
Настя схилила голову над розкішним поликом, а серце її сповнилось жалем невимовним, мов криниця водою (Коцюб., І, 1955, 71);
Ми не всі повернулись з бою після димних пекучих ран, невимовною журбою на могилах цвіте катран… (Рудь, Дон. зорі, 1958, 39);
Максим не може відірвати погляду від тої невимовної, дивовижної краси (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 105).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невимовний — невимо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- невимовний — (жаль) невимовленний, несказанний, невисловний; (словами) непередаваний, кн. неописанний. Словник синонімів Караванського
- невимовний — див. нестерпний Словник синонімів Вусика
- невимовний — -а, -е. Якого важко виразити, передати словами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невимовний — НЕВИМО́ВНИЙ, а, е. Який важко виразити, передати словами. Настя схилила голову над розкішним поликом, а серце її сповнилось жалем невимовним, мов криниця водою (М. Коцюбинський); – Люся... Прийшла? Все тіло йому затремтіло щастям невимовним (С. Словник української мови у 20 томах
- невимовний — НЕСКАЗА́ННИЙ (якого не можна виразити в словах, передати словами), НЕВИМО́ВНИЙ, НЕПЕРЕДА́ВАНИЙ, НЕОПИ́САНИЙ, НЕОПИСА́ННИЙ. Несказанна ненависть заблискала в її очах (О. Словник синонімів української мови
- невимовний — Невимо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- невимовний — Невимо́вний, -а, -е Невыразимый, несказанный, неизреченный. Словник української мови Грінченка