1. Словник української мови в 11 томах

невимовно

НЕВИМО́ВНО. Присл. до невимо́вний.

Їй невимовно хотілося пити, але вона не здужала встати й набрати в дворі води (Гр., І, 1963, 270);

Було щось невимовно радісне, життєдайне в цьому сонячному дощі, і всі це відчули (Довж., І, 1958, 95).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невимовно — невимо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. невимовно — Присл. до невимовний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невимовно — НЕВИМО́ВНО. Присл. до невимо́вний. Їй невимовно хотілося пити, але вона не здужала встати й набрати в дворі води (Б. Грінченко); Було щось невимовно радісне, життєдайне в цьому сонячному дощі, і всі це відчули (О. Довженко). Словник української мови у 20 томах
  4. невимовно — Невимовно нар. 1) Невыразимо, несказанно, неизреченно. Левиц. Пов. 139. 2) Безотговорочно, безусловно. Говів, Богу невимовно. Ном. № 132. Богу невимовно — свічку купила, панахиду поставила, та й усі гроші розійшлись. Ном. № 8377. Словник української мови Грінченка