невимовно
Невимовно
нар.
1) Невыразимо, несказанно, неизреченно. Левиц. Пов. 139.
2) Безотговорочно, безусловно. Говів, Богу невимовно. Ном. № 132. Богу невимовно — свічку купила, панахиду поставила, та й усі гроші розійшлись. Ном. № 8377.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невимовно — невимо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- невимовно — Присл. до невимовний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невимовно — НЕВИМО́ВНО. Присл. до невимо́вний. Їй невимовно хотілося пити, але вона не здужала встати й набрати в дворі води (Б. Грінченко); Було щось невимовно радісне, життєдайне в цьому сонячному дощі, і всі це відчули (О. Довженко). Словник української мови у 20 томах
- невимовно — НЕВИМО́ВНО. Присл. до невимо́вний. Їй невимовно хотілося пити, але вона не здужала встати й набрати в дворі води (Гр., І, 1963, 270); Було щось невимовно радісне, життєдайне в цьому сонячному дощі, і всі це відчули (Довж., І, 1958, 95). Словник української мови в 11 томах