невимовно
НЕВИМО́ВНО.
Присл. до невимо́вний.
Їй невимовно хотілося пити, але вона не здужала встати й набрати в дворі води (Б. Грінченко);
Було щось невимовно радісне, життєдайне в цьому сонячному дощі, і всі це відчули (О. Довженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невимовно — невимо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- невимовно — Присл. до невимовний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невимовно — НЕВИМО́ВНО. Присл. до невимо́вний. Їй невимовно хотілося пити, але вона не здужала встати й набрати в дворі води (Гр., І, 1963, 270); Було щось невимовно радісне, життєдайне в цьому сонячному дощі, і всі це відчули (Довж., І, 1958, 95). Словник української мови в 11 томах
- невимовно — Невимовно нар. 1) Невыразимо, несказанно, неизреченно. Левиц. Пов. 139. 2) Безотговорочно, безусловно. Говів, Богу невимовно. Ном. № 132. Богу невимовно — свічку купила, панахиду поставила, та й усі гроші розійшлись. Ном. № 8377. Словник української мови Грінченка