невмілий

НЕЗГРА́БНИЙ (який не має спритності й легкості в рухах), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., НЕВМІ́ЛИЙ, НЕВПРА́ВНИЙ, НЕЗРУ́ЧНИЙ рідше; НЕПОВОРОТКИ́Й, ВАЙЛУВА́ТИЙ, МІШКУВА́ТИЙ розм., РОЗВА́ЛЬКУВАТИЙ розм., ТЮХТІЮВА́ТИЙ розм., ВАХЛАКУВА́ТИЙ розм., МАМУЛУВА́ТИЙ розм., ХАМУЛУВА́ТИЙ розм. (повільний, незграбний у рухах); НІ́Я́КОВИЙ (незграбний, неповороткий через сором'язливість); ВЕДМЕДКУВА́ТИЙ (ВЕДМЕДИКУВА́ТИЙ) розм. (перев. про дітей). Не хотілось показувати себе незграбним, вайлуватим. І він поспішав, а виходило ще гірше (І. Цюпа); Хлопці відразу ж почали борюкатись, кожухи, темна спецформа робили їх неоковирними, вайлуватими (О. Лупій); Перед очима в Панаса невідступно стояла постать гладкого пана у постолах, сама серед поля, невміла і безпорадна (М. Коцюбинський); Стадницький, повернувши на шлях, терпляче очікує невправного вершника (М. Стельмах); — Якась ти неповоротка, Надько, — бурчав. — Усе в тебе з рук падає, нічого ти до пуття не можеш довести... (Є. Гуцало); Інженер стояв серед кімнати, заклавши за спину руки. Товстий, мішкуватий і здивований (І. Ле); Зовсім навпаки йому був Жук: такий же чорний, такий же розвалькуватий, такий неохайний біля себе, як і давно! (Панас Мирний); Тут, на річці, Сирота не видавався таким тюхтіюватим. Спритно підтягнув човна, одним ударом увігнав у пісок короткого ломика, прип'яв човна (Ю. Мушкетик); Левада добре пам'ятав його високу мамулувату постать (І. Кириленко); Бурлаки ледве совали руками. Кухар і отаман мовчки осміхались.., дивлячись на хамулуватих неповертайлів-хліборобів (І. Нечуй-Левицький); Ніяковий, сутулий, в гімназичній Наївній формі, мрійник і позер.. — Такий я був у Корсуні, над Россю (М. Рильський); Враз зникає його сором'язливість. Він уже не ведмедикуватий хлопчина з дубовими плечима (О. Донченко).

НЕЗДА́ТНИЙ на що, до чого, з інфін. (який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь), НЕЗДІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст., НЕСПОСІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст.; НЕСПРОМО́ЖНИЙ, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗВЛА́ДНИЙ, НЕ В СИ́ЛІ (СИ́ЛАХ), НЕ В ЗМО́ЗІ (СПРОМО́ЗІ) (з інфін. — який хоче або повинен, але не може щось зробити); НЕПРИДА́ТНИЙ до чого, НЕЗУГА́РНИЙ до чого, з інфін., розм. (який не має навичок до чого-небудь, не вміє робити чогось); НЕГО́ЖИЙ на що, до чого, розм., НЕГОДЯ́ЩИЙ до чого і без додатка, розм., НЕ ГО́ДНИЙ (НЕ ГО́ДЕН) з інфін. і без додатка, розм., НЕГІ́ДНИЙ на що, до чого, рідко (неспроможний фізично що-небудь робити). Почуває сама (Катька), що нездатна тепер думати над чимось так же ясно й просто, як раніше (Л. Смілянський); Хоч нездібний до публічної служби, він, проте, не був зовсім сліпий (І. Франко); Добираючи слів, він зауважив, що війна — річ жахлива, хоч досі людство і неспроможне цілком її уникнути (П. Кочура); Лютиться стара, а вже нічого не годна вдіяти — безсила боронитися (Г. Хоткевич); А він продовжує зустрічатися із Зінькою, і це вона знає, але перешкодити чи припинити ці зустрічі безсильна (А. Шиян); Будучи безвладним заперечити своєму начальнику, зібрав (секретар) миттю папери, уклонився і пішов собі геть (Г. Епік); Солдат віддав знамено до музею, Хоч був не в силі здержати сльозу (В. Бичко); Очі не в змозі були одірватися від його карих очей, що вабили до себе, підкоряли (А. Шиян); Вдався Улас до сільського господарства зовсім непридатним (Григорій Тютюнник); До самих Семидолів Настуня не промовила й слова, і Мірошник почував себе зніяковілим школярем, він був незугарний викликати її на серйозну розмову (М. Зарудний); Звісно, вони не помилують за подібні штучки, та йому дарма. Все рівно він ні до чого негожий став (О. Гуреїв); Зовсім негодящий Онисько до будь-якої роботи (Григорій Тютюнник); — А я б що з таким чоловіком подіяла, що робити не годен? (М. Коцюбинський); От ще остатня надія, — може, буде негідний на службу. Та на лихо собі Корній вдався парубком гарним, — високий, дужий (Леся Українка). — Пор. 1. безпора́дний, 1. невмі́лий, 1. незді́бний.

НЕВМІ́ЛИЙ (який не має достатнього вміння, певного досвіду в чому-небудь; зроблений без уміння), НЕВПРА́ВНИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ розм., НЕЗДА́ЛИЙ діал.; НЕКВАЛІФІКО́ВАНИЙ, НЕГРА́МОТНИЙ розм., БЕЗГРА́МОТНИЙ розм. (про фахівця з якої-небудь галузі, його роботу або її результати); БЕЗРУ́КИЙ розм. (невмілий, незграбний у роботі). Галя була ще дуже молоденька, невміла, недосвідчена (Марко Вовчок); Через місяць Марія стала на ноги. Ходила, мов дитина, що робить невмілі перші кроки (І. Цюпа). Хоч з нього був невправний промовець, але він зрозумів, що в ці хвилини мусить говорити вправно (С. Скляренко); Від невправного удару молотка цвях зігнувся (С. Чорнобривець); Осел був чесний неборак... Одна біда — що недотепний вдався (Л. Глібов); Сьогодні мали остаточно вирішити, що робити з некваліфікованими людьми (М. Ю. Тарновський); Професійно безграмотний працівник. — Пор. недосві́дчений.

НЕВМІ́ЛИЙ у знач. ім. (про людину, яка не вміє робити що-небудь), НЕВМІ́ЙКО розм., НЕДОТЕ́ПА зневажл. Він же ніколи не відмовлявся допомогти: молодого навчить скирту вершити.., невмілому косу нагострить мантачкою (Л. Юхвід); Виросте ж людям на сором отака недотепа, що й тарілки помити як слід незугарна (Ю. Збанацький).

НЕДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який не має достатнього досвіду, знань, потрібних у чому-небудь), НЕСПОКУ́ШЕНИЙ підсил. рідше; НЕПІДГОТО́ВЛЕНИЙ (НЕПІДГОТО́ВАНИЙ), НЕНА́ВЧЕНИЙ (який не здобув потрібних знань, належної підготовки для чого-небудь); НЕБУВА́ЛИЙ розм., НЕБИ́ТИЙ підсил. розм. (який не має життєвого досвіду, не навчений життям); НЕЗРІ́ЛИЙ, НЕОПЕ́РЕНИЙ розм., ЗЕЛЕ́НИЙ підсил. розм., ЖОВТОРО́ТИЙ підсил. розм., СОПЛИ́ВИЙ зневажл., ШМАРКА́ТИЙ зневажл. (про молоду, недосвідчену, без життєвого досвіду людину); НЕОБСТРІ́ЛЯНИЙ (про солдата, військо і т. ін., а також перен.). (Павлик:) Цю ніч Я не забуду: відморозив руки. (Андрій:) Бо недосвідчений: хапаєшся за все Голіруч (Л. Дмитерко); Навіть для неспокушеного наманганського обивателя цей день здався незвичайним (І. Ле); — Для такої діяльності я вважаю себе непідготовленим (М. Стельмах); "Сікстинська мадонна".. справляє велике враження і на непідготованих, малообізнаних з історією, з євангельською міфологією глядачів (М. Рильський); Спершу дуже трудно було: молодий-таки, небувалий, не вчений як слід (А. Головко); Це ми колись, незрілі і малі, Удвох життя нежите починали (М. Вінграновський); Розповідає директор Савці про вчительську долю, жаліє, що таких молодих та зелених доводиться одсилати на тяжку працю (С. Васильченко); Хіба нормальним людям впало б отаке в голову: послати сюди жовторотого крикуна на таку відповідальну посаду — завідувача заводських лабораторій?.. (Ю. Шовкопляс); — Ану зараз же піди викинь (гвинтівку) у річку! .. Ти ба який вояка сопливий! (І. Цюпа); Він міг би розповісти, як .. необстріляні ще юнаки дрімають навсидьки перед боєм (П. Загребельний); Необстріляна молодь. — Пор. 1. невмі́лий, 1. незрі́лий.