неволею
НАСИ́ЛЬНО (всупереч бажанню, волі кого-небудь; із застосуванням фізичної сили щодо кого-небудь), СИЛОМІ́ЦЬ, СИ́ЛОЮ, ПРИ́МУСОМ, СИ́ЛУВАНО, СИЛКО́М розм., НАСИ́ЛУ діал.; ПРИМУСО́ВО, З ПРИ́МУСУ, НЕВО́ЛЕЮ заст. (всупереч бажанню); ГВА́ЛТОМ підсил., ЖИВОСИ́ЛОМ підсил. розм., ГВАЛТО́ВНО підсил. рідше (застосовуючи фізичну силу). Плач стряснув товпою. Заголосили жінки, .. глухо незрозуміле щось гули насильно зігнані сюди люди (Г. Хоткевич); Дівчина мерзлякувато куталась у теплу вовняну хустку, яку силоміць накинула на неї Параска Дмитрівна (Л. Дмитерко); — Не підеш доброхіть — силою поведемо (Марко Вовчок); Він підвів Варвару до ослона і примусом посадовив її (Ю. Смолич); (Панас:) А чого ти причепився до дівчини і силком тягнеш її, розбишако? (І. Карпенко-Карий); Ввечері вже скрипіли ярма, відчинялися ворота — примусово евакуйовані поспішали додому (М. Томчаній); — Все село з примусу має працювати на Генріха (С. Чорнобривець); (Кармелюк:) Буду крадене добро людське ґвалтом однімать, бо другого рятунку не сподівайся нізвідки (С. Васильченко); В цей момент просто на нас летів снаряд.. Я встиг живосилом положити на землю генерала (І. Ле).
Значення в інших словниках
- неволею — нево́лею прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- неволею — присл., заст. Незалежно від бажання чи небажання; вимушено. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неволею — НЕВО́ЛЕЮ, присл., заст. Незалежно від бажання чи небажання; вимушено. Оженив мене та мій батенько Не охотою, та неволею (з народної пісні); Зуспіли її в наймах добрі люде [люди], що в сьому городі неволею проживали і на Вкраїну на короткий час, мов у вирій, завітали (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах
- неволею — НЕВО́ЛЕЮ, присл., заст. Незалежно від бажання чи небажання; вимушено. Зуспіли її в наймах добрі люде, що в сьому городі неволею проживали і на Вкраїну на короткий час, мов у вирій, завітали (П. Куліш, Вибр., 1969, 278). Словник української мови в 11 томах