невольник

В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А. Хижняк); Лобатий став ближче розглядати ув'язнених (О. Гончар); Охорона табору чекала з дня на день вагонів, щоб вивезти невільників далі на захід (О. Гончар); Мати й журилася тоді крізь дротяну сітку: — ..В селі он чоловіки як чоловіки, а ти вже кримінальник рік-річно (П. Козланюк); Острожник, який утече, арештант, новобранець — усі в ліс (Г. Хоткевич); У тій темниці пробувало сімсот козаків, Бідних невольників (пісня). — Пор. кайда́нник.

НЕВІ́ЛЬНИК (НЕВО́ЛЬНИК заст.) (той, хто перебуває в неволі, під владою кого-, чого-небудь), РАБ підсил. — Скрізь треба платити й мастити, щоб не бачити своїх дітей невільниками в багацьких та панських маєтках (П. Козланюк); Поступово з жартівливих розмов знову зійшли (заробітчани) на Таврію, на умови найму та життя строкових рабів (О. Гончар). — Пор. 1. раб.

РАБ (людина, яка є власністю іншої — рабовласника, пана), НЕВІ́ЛЬНИК, НЕВО́ЛЬНИК заст. І раб копає землю, теше камінь, і носить мул з ріки (Леся Українка); Зараз Юруш взяв нагайку в руки й погнав слуг, наймитів та чорних невільників на роботу в поле (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. неві́льник.