невідь

НЕВІДО́МО предик., а також ужив. як присл. разом із займ. і присл. хто, що, який, чому, скільки, де, коли, куди і т. ін. (немає відомостей про кого-, що-небудь), НЕ ЗНА́ТИ, ХТО́ЗНА розм., БО́ЗНА розм.; НЕ́ВІДЬ розм., НЕ́ВІСТЬ розм. рідше, НЕ́ВІТЬ розм. рідше (із займ. і присл. хто, що, який і т. ін.). — Та ще невідомо, винен він чи ні?.. — роздумував Тимко (Григорій Тютюнник); Уляна зникла невідомо куди (О. Довженко); Мій син цілий рік перебуває не знати де (Ю. Яновський); Артем пообіцяв зайти. Сьогодні — хтозна, а завтра — обов'язково (А. Головко); Народ, почувши про мертвого, біг із дальніх кутків, бозна з яких улиць (Панас Мирний); Зілов відчув раптом, як, невідь із чого, він червоніє (Ю. Смолич); — Нема, не приїхав (дід). Може, заблудився у тій столиці й невіть куди заїхав? (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невідь — не́відь прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. невідь — присл., розм. Те саме, що невідомо. Невідь-де, невідь-коли. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невідь — Бозна, казна, не знати, див. невість Словник чужослів Павло Штепа
  4. невідь — розм. Те саме, що невідомо. У безберегім морі — кораблі. Вітрила, повні молодих енергій, проносять нас туди, куди провадить голодна невідь темних тамсвітів. (ЧТ:134). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. невідь — НЕ́ВІДЬ, присл., розм.: Не́відь хто (яки́й, куди́, зві́дки, чому́, де і т. ін.) — те саме, що Невідо́мо хто (яки́й, куди́, зві́дки, чому́, де і т. ін.) ( див. невідо́мо). Словник української мови в 11 томах