недолюблювати

НЕДОЛЮ́БЛЮВАТИ (НЕДОЛЮБЛЯ́ТИ) кого, що або кого, чого (відчувати неприязнь до кого-, чого-небудь), НЕПОЛЮБЛЯ́ТИ, КОСИ́ТИСЯ на кого-що (виражати свою неприязнь очима, поглядом). Всіляких нарад Трохим Сидорович недолюблював (О. Гончар); Занозистого шахтарчука Максим теж недолюбляв (Ю. Смолич); Маркушевський знав, що професор Ясень неполюбляв його (Ю. Бедзик); Після тієї зустрічі з Вутанькою в лісі помітила (Ганна), що косяться на неї в загоні (О. Гончар). — Пор. нена́видіти.

НЕНА́ВИДІТИ кого, що (відчувати ненависть до кого-, чого-небудь); НЕ ВИНО́СИТИ, НЕ ЗНО́СИТИ, НЕ ПЕРЕНО́СИТИ, НЕ ТЕРПІ́ТИ (кого, чого — дуже не любити когось, чогось). — Док.: знена́видіти. Через те, що ця громада все йшла при виборах проти польського кандидата, ненавиділи її всі уряди (Лесь Мартович); Арсенова душа не виносила брехні і фальші (Л. Дмитерко); Дідусь не зносить Антося. Інакше як горбоносим чортом не називає (Д. Бедзик); Графиня не переносить ладану, і тому піп поклав у кадильницю якоїсь пахучої смоли (О. Донченко); — В моїм ділі, — додав він трохи згодом, — я не терплю якоїсь іншої ініціативи, крім моєї власної (Ю. Смолич). — Пор. недолю́блювати.