недохват

I. БРАК кого-чого (відсутність достатньої кількості або повна відсутність кого-, чого-небудь), НЕСТА́ЧА чого, у чому, НЕСТА́ТОК чого, у чому, ДЕФІЦИ́Т чого, у чому, з чим, СКРУ́ТА з чим, яка, ГО́ЛОД на що, який, підсил., КРИ́ЗА яка, підсил., СУТУ́Ж на що, на кого, підсил. рідко; НЕДОСТА́ЧА чого, у чому, НЕХВА́ТКА розм., НЕДОХВА́Т розм. рідко, НЕВИ́СТАЧКА розм. рідко, НЕДОСТА́ТНІСТЬ чого, яка, мед. (відсутність достатньої кількості); ВІДСУ́ТНІСТЬ (повний брак). Груди дівчинки здіймались важко, часто; хвора, здавалось, не встигала дихати, задихалась від браку повітря (Ю. Збанацький); В селі завжди була нестача води, особливо в літню спеку, коли рівень її спадав (М. Томчаній); — Під моєю (Потоцького) булавою стоїть сорок п'ять тисяч хороброго війська, сто гармат. В ядрах, у поросі нестатку немає і не буде (Н. Рибак); — Розумієш, — каже Панько, — дефіцит із гітарами. Може, гармошку подужаєш (Ю. Яновський); Книжковий голод; Паливна криза; — А чого ви, Килино, не налагодите своє особисте життя? — А з ким його налагоджу? Хіба не знаєте, який у нас сутуж на мужиків? (Ю. Мокрієв); Того року був недорід: хліба в людей було обмаль, а коли хліба було мало, то і в грошах була недостача (І. Нечуй-Левицький); Киснева недостатність; — Відсутність чемності — теж пережиток варварства, а от живемо й терпимо (О. Довженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недохват — недо́хва́т іменник чоловічого роду недо́хват іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. недохват — -у, ч., розм. Те саме, що недостача 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. недохват — див. недостаток Словник чужослів Павло Штепа
  4. недохват — НЕДО́ХВАТ, у, ч., розм. Те саме, що недоста́ча. [Костомаров:] Та й стільців, до речі, з собою принеси. Бо недохват. Не вмістимось (П. Тичина). Словник української мови у 20 томах
  5. недохват — НЕДО́ХВАТ, у, ч., розм. Те саме, що недоста́ча 2. [Костомаров:] Та й стільців, до речі, з собою принеси. Бо недохват. Не вмістимось (Тич., І, 1957, 317). Словник української мови в 11 томах