1. Словник синонімів української мови

недуга

ХВОРО́БА (порушення нормальної життєдіяльності організму під впливом несприятливих факторів), ЗАХВО́РЮВАННЯ, НЕДУ́ГА (НЕДУ́Г рідше), ХВО́РІСТЬ, НЕЗДОРО́В'Я, СЛА́БІСТЬ, НЕ́МІЧ розм., НЕ́МОЩІ розм., БО́ЛІСТЬ розм., БО́ЛЕЩІ заст., СЛАБО́ТА рідше, ХОРО́БА діал., ХИ́РЯ діал.; ЛЕ́ЖА діал. (при якій лежать). Обличчя його після хвороби ще й досі було якесь змарніле, зім'яте, зблякле (О. Гончар); Увійшла Зоня. Батькове захворювання її зовсім позбавило рівноваги (Ірина Вільде); Івана звалила з ніг довга і тяжка недуга (Н. Кобринська); Брали воду з заражених криниць, ширили хворість із хати в хату (Є. Коротевич); Щорс кашлем заходивсь різким і зупинився серед хати: Не міг він більше утаїть Свого важкого нездоров'я... (М. Шеремет); Та нема гіршої пригоди, як слабість у дорозі. Ось на задньому возі, як в'ялая риба, лежить хорий чумак (М. Коцюбинський); Щоб приховати й не виявити своєї немочі, що точила, певне, його легені чи серце, він раз у раз ходив по хаті (С. Досвітній); Проміж бабів ішли свої балачки, балакали більше все про пристріт та про болість (Грицько Григоренко); Я мовчки терпів би образи й примхи, Я в болещах мав би відраду... (А. Кримський); Людина єсьм... Мене гнітуть слаботи (П. Грабовський); Як тій болячці, як тій хирі, Громадою годили Тому борцеві (Т. Шевченко); Він просить Бога, щоб не дав йому гнилої лежі (М. Черемшина).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недуга — неду́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. недуга — Хвороба, нездужання, слабість, болість, хворість, неміч, жм. хороба. Словник синонімів Караванського
  3. недуга — див. хвороба Словник синонімів Вусика
  4. недуга — -и, ж. Сильне нездужання, хвороба. Лежати в недузі — бути хворим, хворіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. недуга — НЕДУ́ГА, и, ж. Сильне нездужання; хвороба. Не смерть страшна, а недуга (прислів'я); Дивилася стара Настя, мати її, лежачи на полу та стогнучи від недуги, що дочка її сидить смутна і невесела (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. недуга — неду́га мед. хвороба (ср, ст) ◊ лікарка жіночих неду́г → лікарка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. недуга — лежа́ти в неду́зі. Бути неспроможним ходити через хворобу; хворіти. Де ж то він, Голубчик мій? Серед чужих долин Лежить в недузі, може, плаче? (Л. Глібов); Трістан у недузі лежить, ослаб, мов дитина (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
  8. недуга — Неду́га, -ги, -зі; -ду́ги, -ду́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. недуга — НЕДУ́ГА, и, ж. Сильне нездужання, хвороба. Не смерть страшна, а недуга (Укр.. присл.., 1955, 145); Дивилася стара Настя, мати її, лежачи на полу та стогнучи від недуги, що дочка її сидить смутна і невесела (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  10. недуга — Недуга, -ги ж. Болѣзнь, недугъ. Не смерть страшна, а недуга. Ном. № 8154. у недузі лежати. Быть, лежать больной. Там Маруся в недузі лежала. Грин. III. 234. Я аж два дні пролежала в недузі. Г. Барв. 299. Словник української мови Грінченка