незграбний

ГРУ́БИЙ (погано оброблений, позбавлений витонченості), ПРО́СТИ́Й, НЕЗГРА́БНИЙ, НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм. (перев. про меблі, споруди). Гудзики з бази виписали такі грубі, неякісні, що ніяк до того матеріалу не пасували (В. Козаченко); За простим столом.. сидів.. лисий чоловік і щось писав (Григорій Тютюнник); Валя мешкала на Сніговій вулиці, в похмурому, незграбному будинку (Ірина Вільде); Серед широкого майдану виринула з бур'янів недоладна довга будівля (С. Васильченко); Він шив дешеві й неоковирні, з грубої вичинки чоботи (Г. Коцюба).

НЕЗГРА́БНИЙ (про людину або іншу істоту та частини тіла — позбавлений пропорційності, стрункості, легкості будови), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕСКЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., КОРДУБА́ТИЙ розм. Його довгі незграбні руки як би відвисали від плечей (Н. Кобринська); Роман крадькома, пильно оглянувши ці недоладні постаті, ледь посміхнувся куточками уст (М. Стельмах); Невмілий, нескладний, з дияконськими патлами, він часто потрапляє серед повстанців у смішне становище (О. Гончар); Нижче середнього росту, скоріше куций, неоковирний, Яків був схожий на дубовий окоренок (О. Десняк); Коли він увійшов до церкви, там.. наполохано заметушилась кордубата постать отця Хрисантія (М. Стельмах).

НЕЗГРА́БНИЙ (який не має спритності й легкості в рухах), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., НЕВМІ́ЛИЙ, НЕВПРА́ВНИЙ, НЕЗРУ́ЧНИЙ рідше; НЕПОВОРОТКИ́Й, ВАЙЛУВА́ТИЙ, МІШКУВА́ТИЙ розм., РОЗВА́ЛЬКУВАТИЙ розм., ТЮХТІЮВА́ТИЙ розм., ВАХЛАКУВА́ТИЙ розм., МАМУЛУВА́ТИЙ розм., ХАМУЛУВА́ТИЙ розм. (повільний, незграбний у рухах); НІ́Я́КОВИЙ (незграбний, неповороткий через сором'язливість); ВЕДМЕДКУВА́ТИЙ (ВЕДМЕДИКУВА́ТИЙ) розм. (перев. про дітей). Не хотілось показувати себе незграбним, вайлуватим. І він поспішав, а виходило ще гірше (І. Цюпа); Хлопці відразу ж почали борюкатись, кожухи, темна спецформа робили їх неоковирними, вайлуватими (О. Лупій); Перед очима в Панаса невідступно стояла постать гладкого пана у постолах, сама серед поля, невміла і безпорадна (М. Коцюбинський); Стадницький, повернувши на шлях, терпляче очікує невправного вершника (М. Стельмах); — Якась ти неповоротка, Надько, — бурчав. — Усе в тебе з рук падає, нічого ти до пуття не можеш довести... (Є. Гуцало); Інженер стояв серед кімнати, заклавши за спину руки. Товстий, мішкуватий і здивований (І. Ле); Зовсім навпаки йому був Жук: такий же чорний, такий же розвалькуватий, такий неохайний біля себе, як і давно! (Панас Мирний); Тут, на річці, Сирота не видавався таким тюхтіюватим. Спритно підтягнув човна, одним ударом увігнав у пісок короткого ломика, прип'яв човна (Ю. Мушкетик); Левада добре пам'ятав його високу мамулувату постать (І. Кириленко); Бурлаки ледве совали руками. Кухар і отаман мовчки осміхались.., дивлячись на хамулуватих неповертайлів-хліборобів (І. Нечуй-Левицький); Ніяковий, сутулий, в гімназичній Наївній формі, мрійник і позер.. — Такий я був у Корсуні, над Россю (М. Рильський); Враз зникає його сором'язливість. Він уже не ведмедикуватий хлопчина з дубовими плечима (О. Донченко).

НЕЗГРА́БНИЙ (про мову, твір і т. ін. — позбавлений майстерності, влучності, дотепності тощо), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕСКЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., КОСТРУБА́ТИЙ, ДУБО́ВИЙ зневажл. Багато говорено про "бурлескність" Гребінчиного перекладу, де є такі справді, на наш сьогоднішній погляд, смішні й незграбні вислови (М. Рильський); Вірші його вийшли насмішкуваті і ущипливі, але зовсім недоладні (І. Нечуй-Левицький); Отут у цеху скажемо на початку одне одному кілька теплих слів, нескладних і неладних, проте добрих і дебелих, а потім зціпимо зуби й підемо працювати (Ю. Яновський); П'ять років війни повишкрібали з їхніх душ усі сентименти, і єдине, що їм залишилося, — це грубі, неоковирні слова (П. Загребельний); Лист вийшов трохи кострубатий, зате правильний (І. Микитенко); І під допитливим, гострим студентським поглядом рукопис.. заговорив зі своїм читачем дубовою.. мовою (О. Донченко).