незміряний

БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил., НЕВИМІ́РНИЙ рідше (який неможливо або важко виміряти); НЕОГЛЯ́ДНИЙ, НЕОЗО́РИЙ, НЕОЗО́РНИЙ рідше, НЕОСЯ́ЖНИЙ (який неможливо або важко оглянути зором); НЕСХОДИ́МИЙ, НЕСХО́ДЖЕНИЙ рідше (який неможливо або важко обійти через великий простір, велику довжину). Микола Щорс висовував голову у віконце, йому було видно безкінечні рейки, безмежний степ (С. Скляренко); Степи, степи, безконечні українські прерії, як любить вона згадувати їх! (О. Гончар); Ранок був чудовий. На безкрайньому лазуровому небі — ні хмаринки (В. Гжицький); Береги далеко. Правий — гори, кучугури і переярки в лісах. Лівий — мілини, пісок, верболози і безкраї, нескінченні соковиті луки (Ю. Смолич); Маланка пішла на поле. Припала вухом до безбережної ниви (М. Коцюбинський); В синій барві небо неокрає (А. Малишко); Біла-біла й легка, як пушинка з кульбаби, загубилася в бездонній синяві хмарка (О. Донченко); На небі, в безмірній темній безодні, почали моргати перші зорі (І. Франко); Небо без жодної хмаринки відбивається в плесі, і від того річка здається незмірної глибини (І. Багмут); З невимірних космічних глибин дивились на неї спокійні зорі (О. Гончар); Східна Європа. Неоглядні безмежні простори, найбільша в світі рівнина, басейни численних повноводних рік (О. Левада); Ой ти, поле неозоре! — Ані краю, ні кінця (М. Успеник); Степ і степ, а над ним неосяжний простір неба (А. Шиян); Степ! Неозорий, несходимий степ! Розігнався ти голубими просторами з півночі на південь, докотився пшеничним прибоєм до синього моря (О. Донченко); Ігор спить — і водночас не спить, він думками змірює від Дону до Дінця несходжені степи (Н. Забіла). — Пор. 2. вели́кий, 1. нескінче́нний, 1. просто́рий.

СИ́ЛЬНИЙ (про почуття, враження і т. ін. — який досяг значного ступеня або виявляється з великою силою), ВЕЛИ́КИЙ, ГЛИБО́КИЙ, ГО́СТРИЙ (про тугу, гнів тощо, а також із сл. інтерес, цікавість); БЕЗМЕ́ЖНИЙ, БЕЗМІ́РНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ (БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ розм.), НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, БЕЗДО́ННИЙ поет., БЕЗТЯ́МНИЙ підсил., НЕСТЯ́МНИЙ підсил., БЕЗУ́МНИЙ підсил., ЛЮ́ТИЙ підсил., НЕСАМОВИ́ТИЙ підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил., СТРАШНИ́Й підсил. розм., СТРАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СТРАШЕ́ЗНИЙ підсил. розм. рідше, СТРАХІТЛИ́ВИЙ підсил. розм., СТРАХІ́ТНИЙ підсил. розм., СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ (про якесь почуття). Мені раптово стало соромно, що я не маю такого сильного почуття до неї (Є. Гуцало); Велике, фатальне кохання — це самум (Леся Українка); Великий гнів і велика скорбота, мов два млинових камені, стиснули до краю натягнену душу старого (М. Стельмах); Гості не тільки зрозуміли, хто така була Антоніна, але й відчули до неї глибоку повагу (О. Довженко); Важкі думки, невдачі, глибока образа докорів гнали Пріську додому (Панас Мирний); І лють нараз напала. Гостра лють! Помсти (Г. Хоткевич); Вона з гострою цікавістю приглядалася майже до кожного обличчя (Д. Ткач); Щастя, безмежна радість, любов до світу обгортали його, гріли серце (С. Скляренко); Першого дня Різдва безмірне горе давило Гаїнку (Б. Грінченко); Зосталась тільки ця любов обопільна, це безмірне щастя зустрічі двох людей, що звуться: мати й син (О. Гончар); Щоб передать журбу мою безкраю, немає фарб і слів нема таких (В. Сосюра); Спалить мене бездонна туга (Уляна Кравченко); Збулася (Пазя) зовсім збентеження, яке обхопило було її зразу внаслідок безтямної люті (Лесь Мартович); Я в пісню вилив ніжні мрії, Любов безумну в пісню вклав (М. Рильський); Люта злоба; Знов у Кульчицького прокидається несамовита самовпевненість і образа (М. Стельмах); Боже, розплати шаленої, Боже, шаленої мсти, лютости всенаученої нам на всечас відпусти (В. Стус); Вася спочатку не втримався на ногах від страшного болю і впав (О. Гончар). — Пор. 2. бурхли́вий, 5. важки́й.