1. Словник синонімів української мови

нелюдний

БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. — такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙ рідше, ПУСТЕ́ЛЬНИЙ підсил., ПУСТИ́ННИЙ підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм.; МАЛОЛЮ́ДНИЙ (де мало людей); ВІДЛЮ́ДНИЙ (який рідко відвідують люди); ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й (звичайно про приміщення, населений пункт, вулицю). Вулиця стояла порожня, безлюдна (О. Копиленко); Коли б хто балакливий ходив тими глухими, нелюдними шляшками, то б розказував, як частенько він стрічав молодицю з дівчинкою невеличкою (Марко Вовчок); Київ 6 листопада 1943 року був пустельний, — всіх киян німці вигнали геть (Ю. Яновський); Вихор якийсь час бачив самотню постать матері над пустинним шляхом (В. Кучер); У місті було чимало садків, чимало пустопорожніх місць (Марко Вовчок); Видно, не часто на малолюдному хуторі заходили до них гості (А. Іщук); Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (Ю. Яновський); Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем'ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі, у пустій хаті, відкіль повиганяв усіх з серця (Г. Квітка-Основ'яненко). — Пор. 3. ме́ртвий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нелюдний — нелю́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. нелюдний — див. відлюдкуватий Словник синонімів Вусика
  3. нелюдний — -а, -е. 1》 Те саме, що безлюдний. 2》 діал. Нелюдимий (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нелюдний — НЕЛЮ́ДНИЙ, а, е. 1. Те саме, що безлю́дний. Коли б хто балакливий ходив тими глухими, нелюдними шляшками, то б розказував, як частенько він стрічав молодицю з дівчинкою невеличкою (Марко Вовчок). 2. діал. Нелюдимий (у 1 знач.). – Якийсь нелюдний [Чіпка], неговіркий (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  5. нелюдний — НЕЛЮ́ДНИЙ, а, е. 1. Те саме, що безлю́дний. Коли б хто балакливий ходив тими глухими, нелюдними шляшками, то б розказував, як частенько він стрічав молодицю з дівчинкою невеличкою (Вовчок, І, 1955, 366). 2. діал. Нелюдимий (у 1 знач.). — Якийсь нелюдний [Чіпка], неговіркий (Мирний, І, 1949, 147). Словник української мови в 11 томах
  6. нелюдний — Нелюдний, -а, -е 1) Малолюдный, 2) Нелюдимый. Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його. Мир. ХРВ. 35. Словник української мови Грінченка